Красилівський р-н. Економіко-географічна характеристика. Чатина 7

В минулому територія району була вкрита як лісовою, так і степовою рослинністю. Це підтверджується різноманітними ґрунтоутворюючими породами та розмаїтістю типів ґрунтів. Характерним є тісний зв'язок між поширенням глибоких чорноземів і рівнинних місцевостей і, навпаки, опідзолених ґрунтів з горбистими місцевостями. Південь району найбільш підвищений, погорбкований, то ж тут і найбільше опідзолених ґрунтів. Центральна її північна частини більш рівнинні, то й ґрунти чорноземні. Максимальні абсолютні висоти над рівнем моря знаходяться на південь від Красилова (387м) і на північний захід від Западинець (377м). Мінімальні ж абсолютні висоти над рівнем моря відношення до вищенаведеного взаємозв'язку не мають тому, що вони знаходяться в долинах річок Ікопоті біля Росоловець (267м) та Случі біля Кузьмина (269 м).

Характерним для нашого району є й зв'язок поширення дібров з горбистими місцевостями і відсутність лісів у рівнинних ландшафтах. Площа, зайнята лісами, за останні два століття значно скоротилася. В даний час вони розкидані по району окремими невеликими острівцями біля В.Зозулинець, Заслучного, Чепелівки, Красилова, Щиборівки, Кульчин, Антонін, Терешок, Михайловець. Є й не значна кількість невеликих гаїв. Загальна ж площа лісів складає 0244 га,що становить 0,15 га на одного жителя.

Найбільш залісненими є Великозозулинецька (1129 га), Кременчуківська (933,1 га), Щиборівська (682,3 га), Терешківська (682,3 га), Антонінська селищна (525,5 га), Кульчинівська (523,1 га), Заслучненська (463 га), Яворовецька (407,2 га), Чернелівська (376 га), Котюржинецька (357 га), Ледянська (353,7 га), Михайловецька (320,4 га) сільські ради.

Ліси у нас переважно широколистяні й представлені такими породами дерев як граб, дуб, береза, сосна, осика, клен тощо. Серед чагарників вирізняються ліщина, глід, свидина, бузина, черемха і т.д. Чорновільхові ліси у Красилівському районі приурочені до при¬терасних частин заплав річок Случі та Бужка.

Трав'яниста степова рослинність збереглася тільки на крутосхилах, з бідними змитими ґрунтами, непридатними для землеробства. Найбільш поширені види злакових трав і різнотрав’я: вівся¬ниця бородавчата, костриця безоста, подорожник тощо.

Вологі та заболочені місця вкриті представниками злакових та бобових трав і різнотрав’я: тимофіївкою лучною, вівсяницею луч¬ною, лисохвостом лучним, конюшиною лучною і червоною, кінським щавлем та. ін.

На заболочених ділянках річкових та балочних долин поширені хвощ болотний, різна осока, мітлиця собача, незабудка болотна, щучник дірнистий, очерет звичайний, вероніка берегова і т.д.

В долині річки Бужок (район сіл Заруддя, Веселівки, Пашутинці) знаходиться західна частина Моломолинцівського державного гідрологічного заказника. В ньому охороняється типове низинне торфо¬ве болото. Тут переважають очерет, осоки, рогіз широколистий, рогіз вузьколистий, зарості верб. Є угруповання цінних лікарських видів - валеріани високої, гірчака перцевого. Це - місце гніздуван¬ня водоплавних та болотних птахів. Заказник має водоохоронне і водорегулююче значення.

З 1996р. заказником місцевого значення оголошено Кузьминське проточне озеро на р.Случ. В даний час підготовлені документи для перетворення його в державний заказник.

В селищі міського типу Антоніни знаходиться Антонінський парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Парк створений у першій половині XIX ст. й знаходиться на лівому березі р.Ікопоть. Його площа - 14,4 га. Зі старих дерев тут залишилися бук червоний, клен сріблястий, липа. В основному насадження парку складаються з молодих дерев, серед яких є й екзоти. Усього тут росте близько 60 видів і форм. Площа парку до недавнього часу була розбита на сім основних алей - з ялини звичайної, туї, липи, горобини звичайної, клена, берези та верби плакучої. Алеї було обсаджено чагарником (бордюром) з свидини, бірючини, вишні магалебської. В наші дні парк потребує додаткової уваги місцевої влади.

Під охороною в Красилівському районі знаходяться також 11 пам'яток природи місцевого, значення.

У межах території Красилівщини за ландшафтно-екологотипологічним принципом виділяються три основні зооценози:
1. Зооценоз оброблюваних угідь, суходільних лук і пасовищ.
2. Зооценоз хвойно-широколистяних лісів. 3. Водно-болотний зооценоз.

В зооценозі оброблюваних угідь, суходільних лук і пасовищ земноводні представлені звичайною часничницею, зеленою та сірою ропухами, трав'яною жабою, зрідка квакшею, яка трапляється в кущах, розкиданих по луках.

Плазуни оброблюваних площ району порівняно із земноводними дуже нечисленні за видовим складом і тепер їх майже немає. На орних землях, зокрема по пришляхових смугах, канавах рідко, але повсюдно влітку можна бачити живородящу та прудку ящірок і звичайного вужа.

Птахи у сільськогосподарських угіддях району є протягом усього року. Біомаси окремих популяцій змінюються по порах року і по роках залежно від умов середовища. Взимку на оброблюваних землях домінують граки. До складу зимової авіфауни оброблюваних площ і лук входять сірі ворони, круки, сороки, польові та хатні горобці, звичайні вівсянки, щиглики, коноплянки, сірі сорокопуди, посмітюхи, зрідка пуночки, рюми, зимняки, сірі куріпки тощо.
Навесні ці угіддя залишають зимняки, посмітюхи, рюми і з'являються прилітні птахи. Це шпаки, польові жайворонки, білі плиски, сільські ластівки, чайки (чибіси), крім того на полях, левадах, луках навесні та влітку є міська ластівка, польовий та луговийщеврики, жовта плиска, одуд, сиворакша, болотяна сова, канюк звичайний, польовий та болотяний луні, звичайний боривітер, білий лелека, звичайний мартин, деркач, звичайна горлиця, перепел та чимало інших.

Восени поступово зникають гніздові птахи, з'являються перелітні види. Наприкінці листопада формується зимовий склад авіфауни.
До ссавців зооценозу оброблюваних земель, лук і пасовищ належать звичайний кріт, їжак, мала та білочерева білозубки, нечисленні тепер рукокрилі, темний тхір, горностай, ласка, лисиця, заєць-русак, рябий ховрах, хатня, мала та польова миші, звичайний хо¬м'як, звичайна полівка. У літньо-осінній період трапляються борсуки, козулі, дикі свині. Деякі з них є об'єктами сезонного полювання.

Лісова рослинність Красилівщини досить різноманітна, хоча й базується майже виключно на невеликих масивах широколистяних лісів. Фауна хребетних зооценозу хвойно-широколистяних лісів змінюється залежно від пори року, віку та складу насаджень. Зміни ці як якісні (видовий склад досліджуваного зооценозу), так і кількісні (біомаса тої чи іншої популяції).

Більшу частину площі лісових масивів району займають грабняки з слаборозвинутим підліском та трав'яним покривом, який, в основному, розвивається по узліссях, на лісових галявинах та лісових культурах (до десяти років). У грабняках умови мало сприятливі для існування фауни наземних хребетних. Тому вона за видовим складом в кількісному відношенні - бідна.

Для лісових формацій типові такі земноводні: трав'яна та гостроморда жаби, квакша, червоночерева кумка, звичайна та зелена ропухи. Влітку та восени під гнилими колодами, пеньками, купа¬ми хмизу скупчуються звичайні та гребенясті тритони, які тут і зимують.
У цьому зооценозі трапляються прудка та живородяща ящірки, веретінниця, звичайний та водяний вужі, звичайна гадюка і, спорадично, мідянка.

Склад авіфауни даного зооценозу, порівняно з орнітофауною інших ценозів найбагатший.

Фауна ссавців лісового ценозу району включає в себе абсолютну більшість видів, що пояснюється мозаїчністю лісових масивів. Саме тому такі польові види, як рябий ховрах, звичайний хом'як, звичайна полівка та деякі інші, інколи трапляються у лісових урочищах. У зооценозі хвойно-широколистяних лісів є кроти, їжаки, жовтогорлі, лісові та польові миші, підземні, темні і руді лісові полівки, трапляються вовки (сірий, міновий та горішковий), зайці-русаки. Чисельність колоніальних нидів рукокрилих (малий підковоніс, велика нічниця) скоротилась. Дикі свині та європейські козулі.
Красилівщина має досить густу гідрографічну сітку. Для річок району характерні низькі береги, повільна течія, заболоченість заплав. Водно-болотний ценоз складають типові водні та напівводні хребетні, а також екологічно пластичні види -убіквісти. Найповніше цей зооценоз представлений весною та літом, иайбідніше - взимку.

З риб даного зооценозу найбільше поширення мають коропові, бичкові, окуневі. Поодинокі види належать до родин міногових, осетрових, щукових, сомових, тріскових, колючкових, в'юнових. Вилови дикої річкової риби постійно зменшуються. Найбільше практичне значення мають види родини коропових, а серед них різні раси коропа та карася. Короп розводиться в ставкових господарствах. В річках водяться щуки, плітки, в'язі, краснопірки, лини, лящі, карасі, в'юни, окуні, йоржі, бички. Для збагачення іхтіофауни району у водойми запускають такі види риб-фітофагів, як товстолобик, білий амур.

Земноводні зазначеного зооценозу особливо численні у весняно-літній час, коли озерні та ставкові жаби, червоночереві кумки досягають максимальної чисельності. Тут багато звичайних і гребе¬нистих тритонів, а також усіх інших видів безхвостих амфібій (жаб, ропух, квакш).

Плазуни водно-болотного зооценозу в районі є досить рідкісними. Подекуди можна спостерігати болотяну черепаху, звичайного та водяного вужів, живородящу ящірку.

З птахів даного зооценозу можна назвати різні види качок (крижні, чирки - тріскунок та свистунок, білоока та червоноголова чернеті). Весною регулярно спостерігаються пролітні гоголі, морські та чубаті чернеті. Чисельність куликів (крім чайок) невисока, й зростає лише після закінчення гніздового періоду (бекаси та ін.). З хижих птахів на водоймах гніздяться болотні луні. Є сірі чаплі та ряд інших видів. Останнім часом значно зросла кількість лебедів, особливо на Кузьминському проточному озері.

Теріофауна водно-болотяного зооценозу району значно поступається орнітофауні. До характерних підводних ссавців належать, звичайна кутора, річкова видра, водяна полівка, ондатра. На вологих луках поширені темна та сибірська полівки, польова та маленька миші, ласка і горностай. Тут трапляються зайці-русаки, сірі щурі, лисиці, темні тхори, звичайні та малі бурозубки, кріт, ставкова та водяна нічниці.

Як бачимо, рослинний і тваринний світ Красилівщини досить багатий і різноманітний. Проте діяльність людей веде: до його поступового збіднення та вимирання багатьох видів рослин і тварин. Тому нагальною є проблема проведення цілого ряду екологічних заходів, які б дозволили скоротити вплив людського суспільства на флору та фауну, й сприяли відтворенню тих видів тварин та рослин, які вже на грані зникнення. Збереження природи поліпшить і життя населення району в цілому.

Аналізуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що територія Красилівського району досить неоднорідна за геологічною будовою, рельєфом, рослинним світом, водами та ґрунтами. Саме тему окремі його частини відносять до різних природно-територіальних комплексів - сучасних річкових долин та лесових горбисто-балочних височин.

До природного комплексу сучасних річкових долин відносяться заболочені заплави, зайняті торфовищами, болотистими луками, а також ставками, річок Ікопоть, Понора, Случ, Бужок.

Природний комплекс лесових горбисто-балочних височин включає горбисті межирічні місцевості, вкриті переважно опідзоленими сірими і темно-сірими ґрунтами, розораними, з рештками грабових дібров, які займають південно-східну (на південь від р.Случ), північну та північно-східну частини району. До цього ж комплексу належать хвилясті балочні місцевості, вкриті розораними чорноземами, які займають західну, центральну й північно-західну частини Красилівщини. Сюди ж відносяться рівнини низьких лесових терас, з перевагою розораних чорноземів, що займають східну частину району.

Природні територіальні комплекси групуються у певні типи ландшафтів. Територія Красилівщини входить до лісостепового типу ландшафтів, який підрозділяється на природні райони. Північна частина нашого району входить до Случ-Хоморського природного району. Західна і вся центральна (до Случі на півдні) - до Ікопотськсого, крайня східна (по обох берегах Случі) - до Старокостянтинівського природних районів північно-подільського підтипу ландшафтів.

Південно-західна частина району відноситься до Авраатинського, а південна (на південь від Случі) та південно-східна - до Вовчко-Бужоцького районів центрально-подільського типу ландшафтів.