Красилів: репресії 1937 – 1938 рр

Одним з найболючіших питань нашої історії була, є і залишається проблема масових репресій 1937 – 1938 рр.. І хоча різні аспекти цих подій вивчалися і вивчаються як істориками-науковцями, так і аматорами-краєзнавцями, хоча і випущено безліч наукових, науково-популярних праць, спогадів очевидців та учасників репресій, – все ж у даному питанні залишається ще чимало «білих плям». Не є винятком і Красилів.
Здається все ніби зрозуміло: і тут були репресії, про що не раз писалося в місцевій пресі (публікації спогадів потерпілих від цієї страшної урядової і партійної компанії). Але коли зазирнути глибше, то крім окремих спорадичних спогадів та публікацій списків репресованих (далеко не повних) нічого й немає. Тому й не створюється якогось цілісного уявлення про хід тих подій та підсумки репресій у райцентрі.



Ми не повинні також забувати і про те, що в списках репресованих, які публікувало Управління СБУ в Хмельницькій області, не вказана більшість тих людей, які народилися в іншій місцевості, а проживали й були арештовані на території нашого Красилова. Їхні справи знаходяться, як правило, в архівах СБУ та загальних архівах тих областей, звідки вони родом.

Не враховано практично зовсім й арешти керівних осіб району, які проживали і працювали в Красилові. А без цього неможливо створити цілісне уявлення та відчути атмосферу того тривожного часу, відчути динаміку, наростання напруженості та розкручування маховика величезного репресивного апарату.

Тому і виникла потреба публікації цього повідомлення статті, в якій би вдалося хоча б частково відобразити хід репресій у місті (тоді ще селі – авт.). При підготовці даної публікації були використані матеріали фондів Державного архіву Хмельницької області (ДАХмО) та Красилівського райархіву, серед них фонди П – 152 та Р – 6177 ДАХмО і фонд 1 Красилівського райархіву.

1937 р. Красилів зустрів ще в складі Вінницької області. Рік починався ніби то й звичайно. Йшла підготовка до посівної компанії в 3 красилівських колгоспах – "Правда", "Ім.. Сталіна" та єврейському "Дер Емесі". На основному підприємстві райцентру (цукровому заводі) завершувався сезон переробки цукрового буряка й перевірялося обладнання, яке готувалося до ремонту. Закінчували ремонт техніки й в майстерні МТС та автотракторній майстерні при цукровому заводі. Жваво йшла торгівля, адже й селяни з навколишніх сіл мали що продавати. Тихцем велася робота по дальшому залученню одноосібників до колективного господарювання. І мало хто здогадувався, що вже невдовзі буде запущено в хід величезну репресивну машину, робота якої принесе незчисленні біди великій кількості місцевих родин, внесе зміни у розвиток райцентру та району, як і всієї країни в цілому. Тепер можна лише моделювати, яким могло б бути життя і його розвиток, якби не репресії.

В Красилові ж симптоми назрівання великих подій відчувалися ще з початку року. Про них не здогадувався простий люд, знали або відчували наростання напруги лише керівні особи району, які виконували волю (директиви) партії, самі ж і починали розкручувати маховик майбутніх репресій.
У лютому 1937р. повісився голова робочкому Красилівської МТС Черняк П.Г., якого до цього довели постійними нападками керівні партійні товариші. Констатували ж - схильність до суїциду [1; 45].

Ще з кінця 1936 р. йшли заяви, в яких називалися «ворогами народу» парторг МТС, старий більшовик Д. Слободзенюк [1; 5], прокурор району Ю.К.Столяров [1; 63], секретар райгазети Ладинський Й.Ф. [1; 64]. А в лютому розпочалася атака на голову райвиконкому І.Огія., який був знятий з роботи, а далі й заарештований органами НКВС [1; 43].

Наприкінці березня 1937р. в районі з’являється новий другий секретар райкому КП(б)У І.П.Хівренко [1; 64]. Це було сприйнято як сигнал, що готується заміна першому секретарю РК КП(б)У Ковальову.

Потім на кілька місяців все затихло, йшла внутрішня робота по накопиченню компромату на керівників району та тих осіб, які вже були на примітці у райвідділі НКВС. Всюди проводилися збори в підтримку лінії ВКП(б) по виявленню і знешкодженню «ворогів народу».

Розуміючи, яка складається ситуація, відчуваючи, що невдовзі може настати і його черга «каятися», перший секретар райкому Ковальов попросив звільнити його з роботи. Сталося це 9 серпня 1937р. [1; 171].Цього ж дня трійка УНКВС по Вінницькій області прийняла рішення про розстріл та відправку в табори перших красилівчан, арештованих як «ворогів народу»: Кізюна Андрія Івановича (1900 р.н.), який пізніше помер у таборі (25.01.1943р.); Снігура Юхима Кириловича (1885р.н.), столяра цукрового заводу, якого розстріляли 9 серпня того ж року [2; 21]. Заарештували їх 6 серпня 1937р. 9 серпня взяли органи НКВС Венцковського Олександра Миколайовича (1880р.н.), працівника колгоспу «Правда» і розстріляли його 27 жовтня 1937р. [3; 30]. Того ж числа піддали арешту Шахрая Нікандра Помпійовича (1900 р.н.), робітника цукрового заводу, який отримав 10 років таборів без права переписки [4; 65]. 11 серпня заарештували Тимченка Назара Юхимовича (1901 р.н.), також робітника цукрового заводу, якого засудили до смертної кари вже 15 серпня 1937р. [5; 179 – 180].

22 серпня в катівні НКВС попали Безсмертний Карпо Федотович (1894р.н.), Комар Микита Степанович (1900 р.н.) та Безсмертний Дмитро Федотович (1892р.н.). Перший з них отримав 10 років таборів без права переписки [6; 27], другого розстріляли 8 вересня 1937 р. [6; 89]. Пощастило лише Дмитру Безсмертному, якого засудили до 3 років ув’язнення [7; 38].

Настала в тому місяці черга і перших осіб району. 22 серпня 1937р. першого секретаря РК КП(б)У Ковальова та голову райвиконкому Степчука Т.М. зняли з роботи і виключили з партії [1; 186]. Ковальова потім заарештували і засудили до смертної кари, а Степчуку вдалося врятуватися, його навіть не судили [1; 193]. Хівренко став першим секретарем РК КП(б)У, головою ж райвиконкому призначили Мурого І.П. [1; 190].

Вересень характеризується наступом на інших керівних осіб району. 22 вересня розпочалася кампанія компрометування начальника райміліції Волкова Ф.І. [1; 204], зняли з роботи, виключили з партії і віддали до суду заввідділом освіти Федину Л.Н. [1; 136]. За зв'язок з якимось «шпигуном - диверсантом» Орловим репресували Молодих М.В., який раніше займав керівні посади в ліквідованому Красилівському бурякорадгоспі [1; 191].
В той же час каральні органи не забували і про простих жителів райцентру. Так, 20 вересня заарештували й дали 10 років таборів місцевому колгоспнику Безсмертному Федору Гнатовичу, 1908р.н. [8; 82]. 18 жовтня 1937 р. за антирадянську агітацію піддали арешту домогосподарку Андрущенко Ольгу Михайлівну (1909 р.н.), протримали її під слідством до 26 березня 1938р. і лише тоді дали 8 років таборів [9; 34]. Того ж дня заарештували мешканця Красилова Зеляковського Мар’яна Івановича (1896 р.н.), якого, згідно постанови трійки УНКВС, розстріляли 28 жовтня 1937р. [10; 35]. Наступного місяця зазнала арешту дружина Венцковського О.Н. - Ірина Іванівна (1896 р.н.), вирок якій винесли аж 2 липня 1938р. [3; 47]. 22 грудня 1937 р. оголосили «ворогом народу» і заарештували колишнього завідуючого районним відділом зв’язку Андрійчука І.К. [1; 234]. Того ж місяця почали обнародуватись компрометуючі матеріали ще на ряд керівних осіб району.

Звичайно, що вище названі далеко не всі мешканці Красилова, яких репресували у 1937р. Про багатьох з них ще не опрацьовані архівні документи, по деяких не вияснені дати арешту та вироку, про іншим ми взагалі ще нічого не знаємо. Лише нещодавно, наприклад, вдалося знайти і опрацювати кримінальну справу репресованого жителя Красилова Адамовського Миколи Гавриловича (1895 р.н.), заарештованого за «підпільну антирадянську діяльність» [11; 39]. Ще чекають свого дослідника архівні справи інших репресованих красилівчан:

Заремби Івана Станіславовича	1875р.н.
Зелінського Якова Яковича	1909р.н.
Житомирського Володимира Йосиповича	1890р.н.
Карпінського Станіслава Вікентійовича	1895р.н.
Козловського Якова Мар’яновича	1901 р.н.
Комарніцької Марії Людвігівни	1897р.н.
Коханського Йосипа Никодимовича	1906р.н.
Пілецького Йосипа Івановича	1889р.н.
Рудковського Генріха Людвіговича	1906р.н.
Савицького Адольфа Костянтиновича	1887р.н.
Сікорського Івана Петровича	1886р.н.
Сухацького Івана Людвиговича	1889р.н.
Талалая Цезаря Станіславовича	1910р.н.
Хмельницького Івана Івановича	1886р.н.
Хмельницького Людвіга Войцеховича	1870р.н.
Яновського Казимира Станіславовича	1903р.н.

Ці мешканці Красилова польської національності були кваліфікованими робітниками цукрового заводу як і деякі вище вказані жителі райцентру. То ж можна уявити, в якому становищі опинилося виробництво на підприємстві з втратою такої кількості працівників.

В результаті репресій 1937р. в районі і самому Красилові склалося становище, коли ними практично не було кому управляти. Наприклад, станом на 22 лютого 1938р. в райкомі партії залишилося тільки 3 члени (з більш ніж півтора десятка – авт.) [12; 23]. Аналогічне становище складалося і в органах радянської влади. Не вистачало тепер і керівників установ та організацій. Вищі органи влади гарячково шукали заміну репресованим керівникам, тому призначення відбувалися дуже поспішно, ніхто й не пробував враховувати ділові якості новопризначених. А це вело до того, що останні «завалювали» роботу і їх приходилося замінювати на інших, нерідко ще менш компетентних. Звідси і спостерігалася велика плинність керівників у районі. Та й навіть знаючі управлінці працювали оглядаючись - чи не заберуть і їх сьогодні або завтра? Відчувався хаос в економіці району, в управлінні різними сферами життя райцентру. Страх опановував всіх. Боялися в той час навіть агентура і керівники райвідділу НКВС. Адже сталінська «феміда» не обходила стороною і їх. Так, вже 30 січня 1938р. на посту начальника РВ НКВС ми бачимо Лисенка, а не Я.Гершкевича [12; 13]. Останнього, відомого своїм жорстоким ставленням до «ворогів народу», самого репресували.

І все ж до квітня 1938р., в Красилові (у плані репресій) панувало затишшя. А далі знову пішло – поїхало. «Ворогами народу» стали:
заступник зав. заготзерно Белінська Олена Василівна [12; 49] ,
голова одного з Красилівських колгоспів Домбровський Мар’ян Францович ,
інші керівні працівники району:
  Поплавський В.Г.,
  Потравний Ф.А.
  Махівська А.І.
  Махівська Н.І.
  Івінський П.Й.
  Галясевич Г.І.
  Новицький [12; 60]
третій секретар райкому Пастух П.І. [12; 70]
т.в.о. голови райвиконкому Романов І.Д. [12; 72]

В квітні ж заарештували Зеляковську Емілію Михайлівну, яка отримала 8 років таборів, Бонера Івана Йосиповича [13; 35], Ясінського Р.Ю., Сташкевича Й., Боневичів Михайла та Франца Олександровичів [13; 53]. В червні піддали арешту Квашина Ф.С., Зелінського Ф.М., Ладинського Й.Ф., Поплавського Людвіка [12; 84].

В цілому ж, якщо по Красилівському району в 1938 р. заарештували і репресували майже стільки ж людей, як і в 1937р., то в Красилові 1938 рік все ж був менш «урожайним», ніж попередній. Серед репресованих того часу ми бачимо представників різних національностей, найбільше – українців та поляків. Але що дивно: серед репресованих красилівчан майже немає представників єврейської національності (а євреї складали тоді третину населення райцентру – авт.). Дивним є й те, що в усій цій страшній круговерті вцілів голова сільської ради Красилова Гаврилюк Іван Семенович, який займав свою посаду з 1935р. по 1940р.. І це незважаючи на те, що його неодноразово у різні роки звинувачували у службі в армії УНР, участі в бандах тощо [14; 173]. Втримався на своєму посту і перший секретар райкому партії Хівренко. Виконавши завдання очищення району від «ворогів народу», він пішов з Красилова на підвищення (в Кам’янець – Подільський обком партії).

На завершення необхідно відмітити, що робота по виявленню та опрацюванню нових архівних документів про репресії в Красилові продовжується. Тому висновки, напевно, доцільніше буде зробити після її завершення. Дане ж повідомлення є лише першим екскурсом в історію тих тяжких для жителів Красилова часів.

Джерела та література

1. ДАХмО	ф.П – 152	оп. 1	спр.109
2. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П – 3100
3. Красилівський райархів	ф.1	оп.1	спр.770
4. Красилівський райархів	ф.1	оп.1	спр.777	т.1
5. Красилівський райархів	ф.1	оп.1	спр.812
6. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П - 9207
7. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П. - 11638
8. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П. - 16082
9. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П. - 3503
10. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П. - 10717
11. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П. - 4793
12. ДАХмО	ф.П – 152	оп. 1	спр.123
13. ДАХмО	ф.Р – 6177	оп. 12	спр. П. - 4535
14. ДАХмО	ф.П – 152	оп. 1	спр.97