Вхід на сайт

Привіт, шановний відвідувач нашого сайту!
Введіть ваші дані. Якщо потрібно, можна відновити пароль

Ввійти на сайт Реєстрація на сайті
Красилів the best » Про Красилів » Красилівські обговорення » Частинка прапора, що майорів над Берліном



Частинка прапора, що майорів над Берліном

Понад дві з половиною тисячі експонатів зібрали юні пошуковці зі своїм керівником для сільського краєзнавчого музею на Красилівщині

Частинка прапора, що майорів над Берліном
«Разом з пошуківцями ми зібрали скільки експонатів, що не вистачає місця на стендах», – каже Микола Мармолюк.


Восьмого травня виповниться тридцять п’ять років з дня відкриття музею бойової слави при Западинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Красилівського району , який нині має статус зразкового сільського краєзнавчого і по праву вважається одним із найстаріших та найкращих закладів такого типу на Хмельниччині. Ініціатором створення й незмінним керівником протягом усього часу його існування є вчитель історії із сорокасемирічним стажем Микола Мармолюк.

У далеких шістдесятих роках зайнятися краєзнавством тоді ще молодого педагога, який народився і виріс у сусід-ньому селі Баглайки, спонукав той факт, що в роки Великої Вітчизняної війни із його родини загинуло семеро чоловік. Отож поставив собі за мету дізнатися про бойовий шлях кожного з них. Бо вважав: вчитель не має морального права викладати історію, якщо не знає витоків своєї родини та минувшини краю, в якому народився і живе.

– Створенню шкільного музею передувала довга, майже десятирічна пошукова робота юних слідопитів, котрі по крупинці збирали відомості про історію становлення і бойовий шлях військових частин та з’єднань, які визволяли село від німецько-фашистських окупантів, воїнів, що загинули у боях за Западинці, своїх земляків, котрі не повернулися із далеких фронтових доріг, – розповідає мій співрозмовник.

Під час відступу німців з боку Старокостянтинова перед радянськими вій-ськами було поставлено завдання перерізати шлях ворогові на Проскурів. Під час цієї операції в районі Западинець точилися запеклі і кровопролитні бої. Село тричі переходило із рук в руки.

Юні слідопити з’ясували, що у визволенні Западинець брали участь військові підрозділи 62-ої гвардійської Пермсько-Келецької добровольчої танкової бригади під командуванням полковника Сергія Денисова 23-ї мотострілецької гвар-дійської бригади під керівництвом двічі Героя Радянського Союзу Олександра Головачова, 504-ої стрілецької дивізії, 812-го та 813-го стрілецьких полків.

Також пошуковці досліджували бойовий шлях своїх земляків на фронтах війни, встановили 50 нових прізвищ похоронених в братській могилі невідомих солдатів та налагодили зв’язок з їхніми родичами, збирали свідчення учасників та очевидців Великої Вітчизняної війни. Листувалися з живими учасниками боїв за Западинці, добилися встановлення пам’ятника на могилі дев’яти радянських воїнів-розвідників, що були розстріляні фашистами.

Серед унікальних експонатів – частинка прапора, який був піднятий аеростатом на висоту більше двох кілометрів над Берліном в честь Дня Перемоги 9 травня 1945 року, котрий подарував нині вже покійний житель сусіднього села Баглайки Іван Гриндій, а також чорний ніж у дерев’яному чохлі, що був обов’язковою амуніцією танкістів 10-го уральського добровольчого танкового корпусу. Такого ножа немає в жодному з шкільних музеїв колишнього Радянського Союзу.

Роботу музею організовує і керує нею рада, до якої входять вчителі, учні, сільський голова, бібліотекар. Почесним членом її є один з визволителів Западинець, почесний громадянин села Олександр Шелемотов, який проживає в Смоленську.

Рада музею підтримує тісні зв’язки з 75 шкільними музеями з країн СНД, зокрема з Березняків Пермської області, міст Пермі, Ангарська, Іркутська, Санкт-Петербурга, Москви, Майкопа, Львова та іншими.

Хоча Миколі Павловичу вже за сімдесят, ентузіазму та енергії, з якими він працює над вивченням історії рідного села і розширенням експозиції музею, можуть щиро позаздрити навіть молоді краєзнавці.

– Разом з пошуковцями ми зібрали скільки експонатів, що не вистачає місця на стендах. А так хочеться, щоб нинішні і прийдешні покоління, відвідуючи музей, поглиблювали свої знання з історії рідного краю. Бо без минулого немає майбутнього, – на такій оптимістичній ноті завершує свою розповідь Микола Мармолюк.

Микола ЗАВЕРУХА.
Фото з архіву музею.
джерело: обласна газета Є! Поділля!



Обговорити на форумі
Автор Fed Коментарів 0 Переглядів 676
Спонсорська реклама
Обговорення та розповіді жителів Красилова та його гостей : новини, факти, розповіді та особисті думки відвідувачів

Написати кометар
Ваше Ім'я:


Ваш E-Mail:



Код:
Включіть це зображення для відображення коду безпеки
оновити, якщо не видно коду


Введіть код: