Революція на руїнах

Жителі Ружичанки і Карповець, що у Хмельницькому районі, намагаються відстояти свої незаконно розпродані майнові паї



Саме селяни, яким належить колишнє колгоспне майно, можуть вирішувати, що з ним робити.

Втім, якби не місцеві ініціатори, більшість сільчан взагалі б не знали, що саме їм досі належить колгоспне майно, і що лише вони можуть вирішувати, кому ним користуватися чи продавати, чи здавати в оренду. Однак, поки селяни це збагнули, більшу частину його розібрали та розпродали.

Майно ділили жеребкуванням
Трагізм становища пайовиків в тому, що правда і неправда у цьому конфлікті дуже сильно переплелися, а взаємні звинувачення ні до чого конкретного не приводять. Майновий конфлікт у Ружичанці розгорівся, звісно ж, на руїнах колишнього колгоспу «Колос». Свого часу це було сильне господарство – з величезним тваринницьким комплексом, зернокомплексом, плодоконсервним заводом. На початку нового тисячоліття через катастрофічну ситуацію у сільському господарстві, ружичнянський колгосп помалу почав занепадати. І все ж сільські ініціатори взялися піднімати цю «хвору овечку» та надумали його реструктуризувати. Відтак, все майно та землі рішенням зборів перейшло на 10 років у СТОВ «Колос». Згодом зібрали збори пайовиків, щоб визначитися, як саме діяти далі. Майбутнє побачили за одноосібним господарюванням. Тоді в селі самостійно господарювати виявило бажання четверо людей, а вже інші сільчани свої паї (земельні й майнові) віддали їм в користування. Майно орендатори ділили, як кажуть по-чесному – жеребкуванням, й обіцяли, що збережуть усе до гвинтика.

Аж тут, невідомо звідки у селі з’явився ще один фігурант – правонаступник колгоспу – Спілка селян-співвласників майна села Ружичанка, до якої входять 25 сільчан. І хоч люди стверджують, що не писали заяв до тієї Спілки, підписи їхні все ж є. І майно пайовиків, виходить, Спілка розпродує з їхньої згоди. Ось вирішили селяни розібратися, хто їх дурить. Днями зібралися у сільському клубі на схід села, щоб врешті розставити всі крапки над «і».

«Пан Горбачук, директор цієї Спілки, підробив документи, за якими СТОВ «Колос» – взагалі не існувало, – впевнена жителька Ружичанки, нині орендатор земельних паїв Лариса Андреєва. – Виходить тим, хто працював у товаристві, навіть стаж трудовий не зарахований. За документами Горбачука, колгосп реструктуризувався у Спілку селян-співвласників майна села Ружичанка і передав Спілці майна на півмільйона гривень. Але ж в нас майна було на три мільйони гривень! У 2004 році, коли робилося розпаювання, його саме так оцінили. Того ж року зі СТОВ «Колос» почали виходити одноосібники, щоб господарювати окремо. Їх було четверо (в тому числі і я), і за кожним потяглися люди, довірили свою землю цим господарям. Але де земля, там і майно селян. Хто землю їхню обробляє, той і майном має користуватися! Ми всі вирішили так на загальних зборах села, і майно між орендаторами теж ділили разом – жеребкуванням згідно з тим, скільки відсотків земельних паїв орендатор отримав у користування. Зі мною відійшло тринадцять людей, і майно їхнє теж передали мені для господарювання. Аж тут десь взялася фіктивна Спілка, в які записані й «мої» люди, хоч вони про це ні сном, ні духом не відають, і майно наше починають розпродувати без нашої згоди!».

Микола Горбачук не прогоджується зі звинуваченнями. «Спілку створили самі селяни, – каже він. – Коли реструктуризували колгосп, було виявлено, що частину майна колишній голова фіктивно передав птахофабриці. Право на це майно потрібно було відстоювати в судах. Для цього і створили юридичного правонаступника – Спілку. І згоду на це давали самі селяни».

Селяни теж винні
Інший орендатор земельних паїв ружичнянців та карпівчан Володимир Буняк про конфлікт має свою думку. «Коли право власності на майно колишнього колгоспу було потрібно відстоювати в судах, ми всі разом обрали пана Горбачука, – пригадує Володимир Іванович. – І він бігав по судах, і відстоював наші інтереси. Це був великий «плюс». А «мінуси»? І вони є. Та у мене є питання до людей. Чому лише сьогодні води згадали про свої паї. Чому мовчали тоді, коли продавали в селі зернокомплекс, і Горбачук розподілив пропорційно кошти між усіма пайовиками. Хоч хтось один відмовився від тих грошей? Ні. А нині розпинають! Справді, коли кожен з орендаторів відходив господарювати на землях пайовиків, майно ділили, але юридично нічого так і не затвердили. Якщо я встиг узяти кілька одиниць техніки, то я й нині за них можу прозвітувати, бо зберіг усе чим користуюся. А решту покрали і порізали на металобрухт. І в цьому мародерстві брали участь і самі сільчани».

Втім, на загальних зборах села Спілку селян-співвласників майна села Ружичанка таки визнали недійсною. Наразі люди своє право на цілісний майновий пай збираються відстоювати у суді.