Собача психологія

Наприкінці зими за задумом природи у „хвостатих і лохматих” починаються „весільні церемонії”. Собаки зграями бігають містом. Як бути, якщо мимоволі ваші дороги перетинаються?

„Найперша порада – не провокувати агресію, – пояснює кінолог Інна Смірнова. – Саме інстинкт продовження роду у собак переважає голод, холод і відчуття небезпеки”.

У випадку небажаної зустрічі заради власної безпеки кінолог радить пропустити зграю, не махати руками, не хапатися за палиці, не привертати до себе уваги. Пані Смірнова пояснює, що у такі моменти інтереси у собак зовсім інші, їм не до людей. Вони можуть становити небезпеку лише у випадку, коли відчують загрозу для себе.

„Приказка „Собака буває кусачим, бо життя собаче!” справджується. Якщо випадково вуличний собака починає на вас гавкати, то ви нагадуєте образ тієї людини, від якої песик зазнав жорстокості. Тому вони підсвідомо очікують, що ви їх ображатимете,” – розповідає кінолог.

Пані Смірнова зауважує, що, зазвичай, агресивніші домашні тварини „на своїй території”, а бродячі добре знають, що ночліг у теплому під’їзді чи шматочок хліба залежать від людської ласки. Тому „вуличні бобіки” намагаються задобрити перехожого помаху
ванням хвоста та довірливим поглядом.
„У собак немає складного логічного мислення. Особливо у бродячих, їх вчить вулиця. Вони запам’ятовують тих, хто їх підгодовує, а хто жене палицями, – каже кінолог. – Для прикладу, ті чотириногі друзі, які постійно живуть у дворі багатоповерхівок, радісно зустрічають та облизують руки своїм благодійникам. А якщо з’являється нова людина, собака насторожується і навіть може гавкати, бо на „територію її господарів” зазіхають – ось така у них проста логіка”.

І маленькі собаки частіше „хапають за халявки” сторонніх. Справа в тому, що у песиків, які живуть на вулиці, немає якоїсь певної породи – вони змішані. Тому й перемішані риси, характерні для різних порід. Як пояснила пані Смірнова, у маленьких собак нестійка нервова система – вони всього бояться, тому „погрожують на всякий випадок”, щоб їх не чіпали.

„У вуличних собак взагалі нестабільна нервова система, тому важко передбачити їхню поведінку. Найкраще спробувати „подружитися”, – радить кінолог.

Дорослі домашні тварини рідко виживають, бо вони не пристосовані до суворої вулиці. Також дуже важко знайти своє місце й молодим, які хоч і народилися вуличними, але цю територію вже хтось „зайняв” – хтось сильніший, авторитетніший, головніший у собачому суспільстві. У кожного із цих „жителів міста” все життя – боротьба.