Світ не без добрих людей

Світ не без добрих людей - завдяки передачі «Країна має знати» хмельницький хлопець знову може ходити



Приємно, що в нашій країні ще багато людей, які небайдужі до чужого горя, і готові допомогти абсолютно незнайомій людині. Передача «Країна має знаті» вже розповідала про молоду людину, яка після сімейних сварок втратив ноги. Хлопець виявився не потрібен своїм рідним людям, зате йому допомогли незнайомці.

Володимир Поздняков не зміг ужитися з бабусею і дідусем. Одного разу він залишився ночувати в підвалі, а погода була дуже холодною. Це не пройшло дарма для молодої людини - він обморозив ноги. Щоб врятувати життя, йому довелося ампутувати кінцівки. Після операції його родичі не захотіли прийняти онука.

- Куди ми його заберемо? Куди? Він не ходить. Подивіться, які у мене ноги. Поки він у лікарні, а потім не знаю, сюди привезуть. Потрібен він нам тут дуже, - говорила тоді бабуся Володимира.

На допомогу хлопцеві прийшли незнайомі, але небайдужі люди. Хтось допоміг матеріально, інші принесли ліки, подарували інвалідне крісло. А Костянтин разом з колегами медиками зробили Володимиру найголовніший подарунок - можливість знову ходити.

- Я завжди дивлюся передачу «Країна має знати». І там пройшов репортаж про хлопця нещасний, який втратив ноги. І ця історія нас усіх дуже схвилювала, - говорить Костянтин Фоменко.

- Мі йому зробили протез з сучасної прогресивної технології, за німецькою технологією. Протез повністю відповідає його фізіологічним потребам, - пояснює завідувач стаціонаром протезування та реабілітації В'ячеслав Бедриківський.

Тепер Володимир поза себе від щастя. Разом з першими кроками, у нього з'явилося й нове житло - тепер він живе в гуртожитку для інвалідів. Не колишня квартира, звичайно, зате тут Володимира хоча б чекають - а це важливо. Єдине, чого не вистачає хлопцеві - знайти роботу і створити сім'ю.

- Я дуже вдячний всім лікарям, що я можу нормально ходити. Це дуже добре і все відмінно. Життя починається з нового аркуша. Так що не сумуйте, хто це побачить. Будете ходити, будете жити, - радісно каже Володимир Поздняков.