Продається колекція картин Валерія Франчука
Про Красилів
»
Красилівські обговорення
6 жовтня 2008
Продається колекція картин (пейзажів) лауреата Національної шевченківської премії
Валерія Франчука
(нашого земляка - народився у с.Зелене Красилівського району).
тел. 8(050)436-69-11
тел. 8(050)436-69-11
Цитата: Біографія
Франчук Валерій Олександрович народився 10 вересня 1950 року в селі Зелена Красилівського району Хмельницької області.
Художник (живописець – графік). Заслужений художник України, лавреат премії імені Василя Стуса. Член Національної спілки художників України з 1990 року. Закінчив Київський Державний Художній Інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) в 1986 році. Графічний факультет, майстерню станкової графіки.
Неодноразово був номінований на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Нагороджений нагрудним знаком ”Знак пошани”
Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України за досягнення в розвитку культури і мистецтв.
Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і туризму України ”За багаторічну плідну працю в галузі культури”.
Нагороджений Почесною грамотою Київського міського голови
З 1986 по 1989 рр. працював в графічному цеху Київського комбінату монументального-декоративного мистецтва З 1990 року на творчій роботі.
З 1983 року проводить активну виставкову діяльність. На його рахунку 88 групових і республіканських художніх виставок та 90 персональних виставок. Твори зберігаються в багатьох вітчизняних музеях України та країн світу.
Своїми працями в сучасному мистецькому житті Валерій Франчук вносить яскравий самобутній вклад у зведення величного Храму духовної культури України. Його творчість наповнена любов’ю і небайдужістю до України, а полотна позначені глибоким натхненням несуть у собі величезну енергетику добра, щирість високих почуттів, вивищують людську гідність, пробуджують у глядачів вогонь національного буття.
Творче кредо митця: «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…»
Художник (живописець – графік). Заслужений художник України, лавреат премії імені Василя Стуса. Член Національної спілки художників України з 1990 року. Закінчив Київський Державний Художній Інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) в 1986 році. Графічний факультет, майстерню станкової графіки.
Неодноразово був номінований на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Нагороджений нагрудним знаком ”Знак пошани”
Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України за досягнення в розвитку культури і мистецтв.
Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і туризму України ”За багаторічну плідну працю в галузі культури”.
Нагороджений Почесною грамотою Київського міського голови
З 1986 по 1989 рр. працював в графічному цеху Київського комбінату монументального-декоративного мистецтва З 1990 року на творчій роботі.
З 1983 року проводить активну виставкову діяльність. На його рахунку 88 групових і республіканських художніх виставок та 90 персональних виставок. Твори зберігаються в багатьох вітчизняних музеях України та країн світу.
Своїми працями в сучасному мистецькому житті Валерій Франчук вносить яскравий самобутній вклад у зведення величного Храму духовної культури України. Його творчість наповнена любов’ю і небайдужістю до України, а полотна позначені глибоким натхненням несуть у собі величезну енергетику добра, щирість високих почуттів, вивищують людську гідність, пробуджують у глядачів вогонь національного буття.
Творче кредо митця: «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…»
Бографія за даними сайту
http://v-franchuk.com.ua/
Цитата: Нагороди і відзнаки
Заслужений художник України, лауреат премії імені Василя Стуса.
Неодноразово був номінований на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. Лауреат Шевченківської премії 2008 року.
Нагороджений нагрудним знаком ”Знак пошани”. Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України за досягнення в розвитку культури і мистецтв.
Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і туризму України ”За багаторічну плідну працю в галузі культури”.
Нагороджений Почесною грамотою Київського міського голови.
Обговорити на форумі
Спонсорська реклама
Подібні публікації
#2 написав:
nusja
(7 жовтня 2008 14:13)
Користувачі
Коментарів: 55
Публікацій: 6
А у мене тато з Зеленої :)
#3 написав:
Fed
(7 жовтня 2008 16:49)
Адміністратор
Коментарів: 583
Публікацій: 2375
Цитата: nusja
А у мене тато з Зеленої :)
то якраз дешевше може бути...
--------------------------
#4 написав:
nusja
(8 жовтня 2008 10:24)
Користувачі
Коментарів: 55
Публікацій: 6
Подивилася ще й інші картини на сайті...Дійсно, вони мають високу мистецьку цінність. Склалося враження, що в них вкладено душу всього нашого народу, але ж це експресія болю :(
На таке ПОТРІБНО дивитися в галереях і музеях, щоб знати і любити оте своє, рідне, знедолене і заболене. Але в себе вдома таких картин я б не хотіла мати - прекрасні, проте, дуже важкі твори. Одразу виникла асоціація з новелами Стефаника...
Дзвони пам*яті, Чорнобиль, голодомор, знедолений народ - це все треба пам*ятати, але де українське мистецтво позитиву? Хто може показати, що життя попри все - прекрасне, що варто прагнути кращого майбутнього, радіти життю? Щоб встати зранку, подивитися на таку картину, і тобі захотілося жити, любити?
Це я так, з позиції пересічної українки і безвідносно до вищенаведенної новини та автора...Захоплення архаїкою (модне з легкої подачі пана Ю.) - це добре, але чи не досить вже копирсатися у своєму болі, жаліти себе нещасних і нічого не робити, щоб наше становище покращилось?
На таке ПОТРІБНО дивитися в галереях і музеях, щоб знати і любити оте своє, рідне, знедолене і заболене. Але в себе вдома таких картин я б не хотіла мати - прекрасні, проте, дуже важкі твори. Одразу виникла асоціація з новелами Стефаника...
Дзвони пам*яті, Чорнобиль, голодомор, знедолений народ - це все треба пам*ятати, але де українське мистецтво позитиву? Хто може показати, що життя попри все - прекрасне, що варто прагнути кращого майбутнього, радіти життю? Щоб встати зранку, подивитися на таку картину, і тобі захотілося жити, любити?
Це я так, з позиції пересічної українки і безвідносно до вищенаведенної новини та автора...Захоплення архаїкою (модне з легкої подачі пана Ю.) - це добре, але чи не досить вже копирсатися у своєму болі, жаліти себе нещасних і нічого не робити, щоб наше становище покращилось?
#5 написав:
JAZZman
(21 жовтня 2008 16:57)
Користувачі
Коментарів: 5
Публікацій: 1
Мені, якось, на забиту уроками голову не варить
Правда цікаво, що наш земляк такий молодець...І таких багато, до речі!
Правда цікаво, що наш земляк такий молодець...І таких багато, до речі!