Запорука успіху усіх моїх починань – підтримка батьків (Сергій Костецький)

Досьє

- Народився Сергій 14 жовтня 1986 року в Хмельницькому.
- У вісім років почав танцювати у студії бального танцю.
- До шостого класу навчався у ЗОШ №28, а потім – у ЗОШ №1 з поглибленим вивченням англійської мови. До речі, гарним знанням англійської Сергій завдячує своїй вчительці Ользі Растяпиній.
- У 2004 році Костецький вступив до Хмельницького національного університету на модельєра-конструктора швейних виробів. Нині Сергій закінчує п’ятий курс – пише диплом. - Професійно займається танцями, одночасно працює конструктором на виробництві на швейній фабриці батьків. Моделі, створені Сергієм виходять під маркою “ВІАННА С” й їх можна придбати на хмельницькому речовому ринку.
- У 2007 році перебрався до Києва. Втім, як зізнається Сергій, дуже любить бувати у Хмельницькому, але, через брак вільного часу, це вдається робити не так вже й часто, як хотілося б.
- Має маленького брата Гліба, різниця у віці з яким становить ...21 рік. Він народився 15 вересня 2007 року.
- Має автомобіль марки “БМВ”.
- Разом із Лілією Підкопаєвою перемогли у шоу “Танці з зірками-2” й стали бронзовими призерами на танцювальному “Євробаченні-2008”.
- А менше, ніж два тижні тому разом із землячкою Іриною Мерлені стали переможцями телепроекту “Танцюю для тебе-2”.

Ось нещодавно і добіг до свого логічного закінчення другий сезон телепроекту “Танцюю для тебе”, де перемогу здобули наші земляки – Ірині Мерлені та Сергій Костецький. Сергія, поправу, можна вважати тренером олімпійців – гімнастки Лілії Підкопаєвої, плавчині Яни Клочкової та борчині Ірині Мерлені, яких він привів, окрім Клочкової, до найвищої щаблі танцювального олімпу телеканалу “1+1”, а із Лілією Підкопаєвою ще й стали бронзовими призерами танцювального “Євробачення-2008”.

- Чи вірили Ви у перемогу вашої з Ірині пари у телепроекті “Танцюю для тебе-2”?
- У перемозі не сумнівався. Ірині - дуже цікава і емоційна людина, а це завжди видно на екрані. Гадаю, що її емоційність стала козирем нашої пари. До того ж, ми танцювали заради Сергійка, доля якого не могла залишити нікого байдужими. Ми робили усе можливе та неможливе, тренувалися по десять годин на добу, щоб показати на що ми здатні, й тим самим, крок за кроком, наближаючись до перемоги. Адже ми просто не мали морального права підвести мрії цієї дитини.
- Хто Вас найбільше підтримував?
- Найбільше мене підтримували та вірили у нашу перемогу – батьки, які приїжджали на кожен прямий ефір “танців”. Гадаю, що запорука успіху усіх моїх починань саме підтримка батьків.
- Сергію, Ірині – слухняна учениця? Чи проявляла характер олімпійської чемпіонки?
- Звичайно, проявляла! В тому сенсі, що Ірині виховала в мені нові якості, загартувала мій характер. Завдяки їй я став ще сильніший, я зрозумів, що таке працездатність і справжня олімпійська витримка. Ірині – та людина, яка досягає якості кількістю. У мене є відеозапис, де вона 118 (!) разів повторила без перерви один і той самий рух. Я знаю, що вона репетирувала рухи навіть у потязі, коли виїжджала на вихідні з Києва.
- А кого було легше навчати танців, Ірині чи Лілю?
- Вони, хоча і олімпійські чемпіонки, утім, мають різну фізичну підготовку. Тому й методи тренувань для них були різні. З Лілею ми тренувалися по дві-три години на день – більше їй було важко. Ірині, навпаки, мала більше сил та енергії: коли до ефіру треба було підготувати два танці, ми могли із нею займатися із одинадцятої ранку до дванадцятої ночі. До того ж, Ірині потрібно було проводити більше часу на паркеті, щоб розслабити, “розтанцювати” м’язи ніг.
- Чим ви маєте намір зайнятися після проекту?
- Повернуся до професійних танців. На час проекту я їх трохи запустив, тому зараз доведеться тренуватися з подвійною силою. Гадаю, моїй партнерці буде нелегко, адже за ці 2 місяці я звик тренуватися не по 2-3, а по 8 годин на день (сміється).