Визначні Красилівчани
Наші земляки, що досягли успіху та слави
Кравець Василь Мусійович
Про Красилів
»
Вони з Красилівщини
4 листопада 2009
Кравець Василь Мусійович
Народився 13 квітня 1919 р. у с. Індики (тепер Трудове) Красилівського району в селянській родині.
У 1929 р. його батьки вступили до колгоспу. В 1934-1937 рр. навчався в Дзеленецькому сільськогосподарському технікумі. Після його закінчення працював учителем 7-річки (1937-1939), директором (1939-1940) у школах (Базалійського) тепер Волочиського району.
В кінці жовтня 1940 р. мобілізований до Червоної Армії рядовим.
Січень – червень 1941 р. – курсант Одеського артилерійського училища.
Червень 1941 – жовтень 1942 – політрук артилерійського підрозділу.
Жовтень 1942 – травень 1943 – слухач училища пропагандистів Радянської Армії.
Жовтень 1943 – кінець 1946 – заступник начальника політвідділу з комсомольської роботи полку, дивізії, корпусу Особливого Московського артилерійського корпусу. Демобілізувавшись у чині капітана, у 1946-1952 рр. працював лектором Хмельницького обкому КПУ.
Після закінчення вищої партійної школи у 1952 р. працював викладачем, завідувачем кафедри філософії партшколи при Станіславському обкомі КПУ.
У 1954-1955 – аспірат Київського державного університету. У 1955 захистив дисертацію на звання кандидата філософських наук.
У 1957 – 1967 рр. – ректор Станіславського (з 1961 р. – Івано-Франківського) педінституту.
У 1960 р. затверджений на посаді доцента кафедри філософії.
У 1958 р. – 1968 – голова обласного товариства «Знання». Член Станіславського МК КПУ та член ревізійної комісії Станіславського обкому КПУ. Депутат міської Ради депутатів трудящих.
1967 – 1981 – зав. кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
З 1982 р. і до виходу на пенію – доцент кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
Підготував докторську дисертацію «Наукова неспроможність і антигуманна сутність моральних догм християнської релігії». Однак ВАК у Москві її не затвердив.
10 квітня 1992 р. звільнений з роботи у зв’язку з припиненням терміну трудової угоди.
Помер 5 лютого 1998 р., похований в Івано-Франківську.
Автор праць «Роль моралі в умовах поступового переходу до комунізму» (1960), «Сутність і функції моралі і проблема морального виховання» (1975), «Людина народжена для щастя» (1975) та 97 статей. Кавалер багатьох урядових нагород в тому числі орденів «Знак Пошани» за роботу на посаді ректора педінституту і Трудового Червоного Прапора за роботу на посаді зав. кафедри філософії педінституту.
Ректор Станіславськог овчительського інституту, Івано-Франківського педагогічного інституту
Народився 13 квітня 1919 р. у с. Індики (тепер Трудове) Красилівського району в селянській родині.
У 1929 р. його батьки вступили до колгоспу. В 1934-1937 рр. навчався в Дзеленецькому сільськогосподарському технікумі. Після його закінчення працював учителем 7-річки (1937-1939), директором (1939-1940) у школах (Базалійського) тепер Волочиського району.
В кінці жовтня 1940 р. мобілізований до Червоної Армії рядовим.
Січень – червень 1941 р. – курсант Одеського артилерійського училища.
Червень 1941 – жовтень 1942 – політрук артилерійського підрозділу.
Жовтень 1942 – травень 1943 – слухач училища пропагандистів Радянської Армії.
Жовтень 1943 – кінець 1946 – заступник начальника політвідділу з комсомольської роботи полку, дивізії, корпусу Особливого Московського артилерійського корпусу. Демобілізувавшись у чині капітана, у 1946-1952 рр. працював лектором Хмельницького обкому КПУ.
Після закінчення вищої партійної школи у 1952 р. працював викладачем, завідувачем кафедри філософії партшколи при Станіславському обкомі КПУ.
У 1954-1955 – аспірат Київського державного університету. У 1955 захистив дисертацію на звання кандидата філософських наук.
У 1957 – 1967 рр. – ректор Станіславського (з 1961 р. – Івано-Франківського) педінституту.
У 1960 р. затверджений на посаді доцента кафедри філософії.
У 1958 р. – 1968 – голова обласного товариства «Знання». Член Станіславського МК КПУ та член ревізійної комісії Станіславського обкому КПУ. Депутат міської Ради депутатів трудящих.
1967 – 1981 – зав. кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
З 1982 р. і до виходу на пенію – доцент кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
Підготував докторську дисертацію «Наукова неспроможність і антигуманна сутність моральних догм християнської релігії». Однак ВАК у Москві її не затвердив.
10 квітня 1992 р. звільнений з роботи у зв’язку з припиненням терміну трудової угоди.
Помер 5 лютого 1998 р., похований в Івано-Франківську.
Автор праць «Роль моралі в умовах поступового переходу до комунізму» (1960), «Сутність і функції моралі і проблема морального виховання» (1975), «Людина народжена для щастя» (1975) та 97 статей. Кавалер багатьох урядових нагород в тому числі орденів «Знак Пошани» за роботу на посаді ректора педінституту і Трудового Червоного Прапора за роботу на посаді зав. кафедри філософії педінституту.
Підготував:
завідувач музею освіти Прикарпаття
Прикарпатського національного університету
Імені Василя Стефаника Юрій Угорчак
завідувач музею освіти Прикарпаття
Прикарпатського національного університету
Імені Василя Стефаника Юрій Угорчак
Обговорити на форумі
Спонсорська реклама
Подібні публікації