Красилівський р-н. Економіко-географічна характеристика. Чатина 2

Красилівський район лежить у межах Подільської височини, на північній її околиці Поверхня - підвищена хвиляста лесова рівнина (в загальному плані). Дана геоморфологічна підобласть поділяється на ряд геоморфологічних районів. Територія Красилівщини входить до п'яти таких районів: Полквинського, Ікопотського, Слуцького, Лвраатинського та Вовчко-Бужоцького.

Північно-західна частина Красилівщини, по лінії Корчівка, Севрюки, Ледянка, Криворудка, відноситься до Полквинського району, з висотами у 320-350 м над рівнем моря. Центральна і північна зони нашого району, з південною межею по р.Случ, входять до Ікопотського району. Це - горбисте межиріччя Случі та Ікопоті з висотами у 320-330 м. Переважаючі форми рельєфу: балки і міжбалочні ували, що їх поділяють, переважно із спадистими схилами, на яких досить інтенсивна площинна ерозія, а подекуди і яркова.

Поверхня району асиметрична: північний схил полого спадає у бік Горині, а південний - досить круто - у бік Случі. По цій річці проходить південна межа цього геоморфологічного району (до Кузьмина). Від даного села кордон району повертає на північ на село Великий Чернятин. Другою поширеною формою є широкі заболочені заплави Случі та Ікопоті, на яких облаштовано досить багато ставків.

Від Красилова по Случі та від Красилова через села Мовчани, Михайлівці, Мотрунки - західна частина Слуцького геоморфологічного району. Рельєф тут досить рівнинний, з висотами 270-300 м. Це - тераси Случі, свідченням чого є наявність суглинисто-супіщаних відкладів алювіального типу під лесовидними суглинками, розмитість неогенових відкладів, часте залягання лесовидних суглинків і алювіальних відкладів безпосередньо на кристалічних породах докембрію.

Південно-західна частина Красилівщини, по лінії Великі Зозулинці-Писарівка-Котюржинці відноситься до Авраатинського геоморфологічного району. Висоти тут 330-360 м. Переважають вододільні плоскі маловиразні овальні пониження з численними блюдцями, зайнятими весною сезонними озерцями, а літом - невеликими мочарами. Є невиразні підвищення на межиріччях, теж з блюдцями, але не заболоченими.

Долиноподібне пониження південно-східного простягання р.Бужок, ймовірно, є древньою дочетвертинною долиною. Днище її заболочене (заторфоване), а схили положисті, але з виразними слідами площинної ерозії, зрідка лінійної у вигляді вибоїн і невеликих ярків.

Й, нарешті, вся південна частина Красилівщини, по лініях Велика Клітна-Красилів (по Случі)-Мовчани-Михайлівці-Мотрунки та Велика Клітна-Заслучне-Котюржинці, входить до Вовчко-Бужоцького геоморфологічного району. Це - найбільш підвищена частина нашого району. Висоти тут сягають 380 м над рівнем моря. Характерним є глибоке ерозійне розчленування (до 40-70 м). Значна частота ерозійного, балочного розчленування (4-5 м на 1 км) зумовлює досить помітну крутизну схилів і розвиток лінійної, а ще більше площинної ерозії. Річкові долини та багато балок про¬різують всю товщу лесовидних суглинків і врізаються в неогенові відклади глинисто-піщаного, частково вапнякового складу.

Найбільш поширені тут такі форми рельєфу як балки із спадистими, а місцями крутими схилами і широкими днищами та міжбаночні вододіли переважно випуклої форми. У нижніх частинах балочних схилів, у місцях виходу сарматських пісків і глин часто трапляються зсуви, а також невеликі кар'єри, де можна заготовляти пісок та глину. Підпорядковане, але важливе місце, займає сучасна долина Бужка, неглибока, з пологими, місцями спадистими схилами та широким заболоченим днищем. Плоскі вододільні рівни¬ни в цьому районі відсутні.