Михайлівська зона

Посадовці кажуть, що це питання буде вирішене найближчим часом, але люди не вірять обіцянкам і продовжують вирізати власні садки, запасаючись на зиму дровами.

Коли мешканцям села Михайлівки на Ярмолинеччині повідо- мили, що будуть проводити газ, почався ажіотаж. Люди розуміли: на це потрібні чималі кошти, але відмовлялися одиниці. Переважна більшість населення села Михайлівки – пенсіонери. Але і їм хотілося на старості зігріти тіло і душу. Мізерної пенсії не вистачало, тож кожен виходив із ситуації, як міг. Хто продавав худобу чи свині, хто брав кредити, хто просто позичав. Подібна ситуація відбувалася ще у 17 населених пунктах Ярмолинеччини. А це близько 2 тисяч селянських дворів.

«В 2006 році провели збори, – розповідає мешканка Михайлівки 73-річна Майя Халабуда. – Казали, щоб швидко здавали гроші. Тодішній голова Ярмолинецької адміністрації Василь Андрушко до травня наступного року обіцяв провести газ. Немає донині. На встановлення котла, конвекторів і розводки по хаті, на виготовлення документів я витратила 15 тисяч гривень. Мені трохи допомогли діти. А нині щоб заготовити на зиму дрова, мушу вирізати садок. Обрізала ясеня, дві яблуні, шість сливок».

Були і такі, хто в надії на підключення газу не лише заліз у борги, але й розвалив грубки. Тоді і з’ясувалося, що газопровід недобудований. Припинилося фінансу- вання. До всіх негараздів газопровід був магістральним. Для виготовлення проектно-кошторисної документації і переводу його із статусу магістрального у розподільчий також потрібні кошти.

А грошей…
Наступної зими грубки довелося складати заново та в останній момент закуповувати дрова.

«Якби сусідка не померла, то я би замерзла, – скаржиться 71-річна Лідія Павлова. Жінка 35 років проробила на фермі. – Вона собі заготовила на зиму палива і померла, то її племінник віддав мені дрова. На все я витратила майже 20 тисяч гривень. Тоді таке робилося... Ті хлопці, що робили по будинках розводки, у всіх не встигали закінчити. Боже, ходиш, просиш, а вони ще й ціну піднімають. Але терпіли, бо кожен хотів мати тепло в хаті. А нині що? Діти в мене не олігархи. В місті працюють на будівництві. Маю пенсії 680 гривень, а машина дров коштує 600 гривень. І то такі тоненькі... Їх якщо на півтора місяця вистачить, то добре. А за грубші хочуть 1300 гривень. А за що мені таблетки купити?»

У декого з місцевих, в залежності від виробника, на газових котлах закінчується гарантійний термін.

«Я продала корову, трохи позичила в дітей, – каже 67-річна Галина Нікуліна. – Поставила котел, а він вже вийшов з гарантії. Хто мені віддасть за нього гроші? Я вже садок вирубала, вже немає чим палити».

Більшість пенсіонерів виживає лише за рахунок дітей, котрі свого часу переїхали до міста. Але є й такі, котрим немає на кого сподіватися, окрім як на себе. А яка може бути на себе надія, коли людина пересувається лише за допомогою двох палиць?

«Не знаю, чи я дочекаюся того газу»
83-річна Марія Вовк майже все життя пропрацювала на фермі та в городній бригаді. Чоловік помер, син також. У місті є донька, інвалід І групи. Взимку жінка похилого віку живе в глиняній хаті, оскільки натопити в цегляній вона не може. Влітку мешкає на ганку великої хати, а в глиняній тримає кури і гуси.

«Я в хаті сиджу в кожусі і в рукавицях, – каже Марія Вовк. – За газ віддала 7 тисяч гривень. Продала корову, ще й позичила. Думала, хоч на старості років душу зігрію. А тут таке. Електрики зрізали ясеня. Дала 250 гривень. Другий прийшов, порубав гілки. Заплатила 150 гривень. Третій прийшов, порізав, ще 250 гривень. Ой, не знаю, чи того газу дочекаюся».

Аби прояснити ситуацію, ми звернулися до посадовців Ярмолинецької райдержадміністрації.

«Ми добре знаємо цю ситуацію, – розповідає заступник голови Ярмолинецької райдержадміністрації Галина Григоришина. – Ми називаємо ці села Михайлівською зоною. Проблема в тім, що дуже часто змінювалося керівництво. Ще коли губернатором був Буханевич, мої попередники зверталися в область, а вони, у свою чергу, в Київ. Напевно, домовлялися про якісь фінансування та мали певний механізм переводу газопроводу зі статусу магістрального у розподільчий. Але мінялися міністри, і разом з тим у папках осідали і всі домовленості».

Кілька тижнів тому, коли прем’єрка Юлія Тимошенко збирала у Києві усіх голів сільських та селищних рад, мешканці села Михайлівки через Юрія Луценка передали папку з усіма відповідними документами. Їм прийшла відповідь, що до 1 вересня має бути газ. Однак...

«Заступник міністра палива та енергетики запевнив мене, що кошти на добудову цього газопроводу, а також на виготовлення проектно-кошторисної документації вже виділено. Це 800 тисяч гривень. Проблему зрушили з мертвої точки. Можливо, до Нового року газ підключать», – каже голова Ярмолинецької райдержадміністрації Микола Катеренчук.

А поки папери переходять від одного міністерського чиновника до іншого, пенсіонерки вирубують власні садки. Вони не вірять ані політикам, ані чиновникам. Деякі не вірять і у власні сили. Бояться, що ця зима стане для них останньою.