Хатіко

Кожен день Хатіко буде чекати вас тут, на тому ж самому місці. День буде змінювати ніч, люди будуть поспішати у своїх справах, календарні листки падати на підлогу, але Хатіко буде чекати вас за те, що Хатіко потрібен справжній друг.



Американська версія знаменитої японської історії про простого пса, що стала притчею про любов і вірність на всі часи.
Собака породи акіта-іну на прізвисько Хатіко щоранку проводжала свого господаря Паркера (Річард Гір) на залізничну станцію і зустрічала його щовечора. Після раптової смерті Паркера пес продовжував віддано чекати господаря на вокзалі в надії, що той повернеться. Так тривало цілих 9 років ...



Історія Хатіко
В 1924 господар привіз Хатіко в Токіо. Звали господаря Хідесамуро Уено, і був він професором сільського господарства в Токійському університеті. Хатіко щоранку проводжав його від парадних дверей будинку і кожен вечір зустрічав на станції Сібуя. Так тривало день у день аж до 1925 року, коли одного вечора Уено так і не повернувся на станцію. Того дня професора в університеті вхопив грець. Він помер і вже ніколи більше не повернувся на станцію, де його чекав пес. Хатіко віддали в інші руки, але він знову і знову втікав у свій старий будинок. Через якийсь час Хатіко нарешті зрозумів, що професор Уено більше не живе в тому будинку. Тоді він вирішив піти пошукати господаря на станцію, куди він стільки разів його супроводжував.



Кожен день Хатіко чекав повернення Уено. Це привернуло увагу пасажирів. Багато з них бачили Хатіко раніше разом з професором, і були вражені тим, як віддано собака чекає свого господаря. Щоб підтримати Хатіко, багато-хто приносили йому їжу та ліки. Так тривало 9 років. Хатіко з'являвся на станції точно до приходу вечірнього потягу. Одного разу один з колишніх студентів професора Уено (який до того моменту став експертом з акіта-іну) побачив собаку на станції і пішов за ним до будинку Кобайаші. Там він і дізнався історію життя Хатіко. Незабаром після цієї зустрічі колишній студент опублікував перепис всіх собак Акіта-іну в Японії. У результаті розслідування йому вдалося знайти лише 30 залишилися акіта-іну, включаючи Хатіко зі станції Сібуя. Колишній студент Уено часто повертався відвідати собаку, і, через роки, опублікував декілька статей про визначну відданості Хатіко.



Після статті в одній з найбільших токійських газет в 1932 році собака опинилася в центрі уваги всієї країни. Хатіко перетворився на національну сенсацію. Його відданість пам'яті господаря настільки вразила японців, що стала для них взірцем того духу сімейної вірності, до досягнення якого потрібно прагнути. Вчителі та батьки ставили служіння Хатіко в приклад дітям. Знаменитий японський скульптор виліпив статую собаки, і по всій країні пробігла хвиля нового захоплення породою акіта-іну. У 1934 році на станції Сібуя була встановлена бронзова статуя Хатіко, і він сам був присутній при її урочистому відкритті (помер Хатіко 8 березня 1935). Під час 2-ї світової війни статуя була перероблена для військових потреб. Але після війни Хатіко не був забутий. У 1948 Товариство з відтворення статуї Хатіко доручив Такеші Андо, сина померлого на той час скульптора, зробити другу статую. Нова статуя, відкрита в серпні 1948 року, до цих пір стоїть на станції, і стала дуже популярним місцем зустрічей, а вихід зі станції поруч зі статуєю отримав назву «Вихід Хатіко» - це один з 5 виходів зі станції Сібуя. Така ж статуя стоїть у рідному місті Хатіко, навпроти станції Одате. У 2004 році новий пам'ятник Хатіко на постаменті, що залишився від першої статуї, був споруджений навпроти музею собак Акіта-іну в Одате. У 1987 році у фільмі Hachiko Monogatari історія Хатіко була розказана з моменту його народження до самої смерті і уявного духовного возз'єднання з господарем-професором. Фільм став блокбастером, і це був останній успіх японської кіностудії Shochiku Kinema Kenky-jo