22 грудня - Карачун

День язичницького поклоніння Карачуна (друге ім'я Чернобога), позначуваний 22 грудня, припадає на день зимового солнцеворота - найкоротший день у році і один з найбільш холодних днів зими. Вважалося, що в цей день бере в свою владу грізний Карачун - божество смерті, підземний бог володарюючи морозами, злий дух. Давні слов'яни вірили, що він наказує зимою і морозами і укорачівает світлий час доби.

Слуги грозного Карачуна - ведмеді-шатуни, в яких обертаються бурани, і заметілі-вовки. Вважалося, що за медвежьему хотению і зима студеная триває: повернется ведмідь у своїй берлоге на інший бік, значить і зими рівно половину шляху до весни пройти залишилося. Звідси й приказка: «На Солнцеворота ведмідь в берлоге повертається з одного боку на інший».

В народі поняття «карачун» в сенсі погибелі, смерті використовується до сих пор. Кажуть, наприклад: «Прийшов йому карачун», «Жди карачуна», «Задати карачуна», «Хватіл карачун». З іншого боку, слово «карачіть» може мати наступні значення - задкувати задом, ползком, «скорячіло» - скорчіло, свело. Можливо, Карачуна так називали саме тому, що він як б змушували денний час йти у зворотній бік, задкувати, повзти ползком, поступаючись ночі

Поступово в народному свідомості Карачун зблизився з Морозом, який сковує стужей землю, як би погрожує її в смертний сон. Це більш простим образ, ніж суворий Карачун. Мороз - просто повелитель зимових холодів.