2 грудня - День святого мученика Воніфатія

Святий мученик Воніфатій постраждав за Христа в 290 році, за царювання римських імператорів Діоклетіана і Максіміана (284-305).

Він був рабом знатній рімлянкі Аглаіди. Вона доручила йому управління її будинком і великими маєтками. Воніфатій складався з Аглаідой в провині співжиття ( «в нечистості валяшася і піяніца бяше»). Разом з тим він був милостивий до вбогим і охоче приймав мандрівників. Усвідомлюючи себе рабом гріха, Воніфатій благав Бога, щоб він врятував його від мереж диявольський і зробив би його переможцем над своїми вожделеніямі і пристрасть. Господь почув Свого раба, але влаштував так, щоб він міг гріховні справи випере кров'ю і увенчать душу свою вінцем мученіческім.

У той час на Сході було сильне гонінь на християн. Аглаіда побажала мати у себе в домі мощі святих мучеників, сподіваючись під їх покровительством отримати спасіння. Вона відправила на Схід Воніфатія з декількома слугами, щоб він викупив святі мощі у безбожних мучітелей. Від'їжджаючи, він запитав Аглаіду: «А якщо моє тіло до тебе, за Христа замученное, принесуть, приймеш чи його з честю?». Аглаіда вилаяли його в наруга і зауважила, що йому потрібно зберігати лагідність і стриманість, щоб гідно прийняти мощі святих. Воніфатій запам'ятав слова своєї пані і, розмірковуючи в дорозі про своє життя, сожалел про перш за вчинених гріхах. Весь час, поки вони добиралися до Малої Азії, Воніфатій постив, і старанно молився Богу.

У кілікійском місті Тарсе (Мала Азія) Воніфатій залишив своїх супутників в готелі, а сам поспішив на міську площу, де при збігу безлічі народу християнських мучеників піддавали жорстоким тортурам. Особи мучеників сяяли духовною радістю, бо благодать Божа укрепляла їх у подвиг. Вражений мужністю святих, Воніфатій виповнився Божественної ревнощів і всенародно оголосив себе християнином. Він кинувся до мучеників, став з благоговінням обіймати їх ноги і молити Господа про дарованіі і йому мученіческого вінця. Суддя допросіл святого Воніфатія і, коли одержав від нього рішучий відмову принести жертву ідолам, і передав його на муки.

Святого Воніфатія підвісити догори ногами і почали жорстоко бити, поки не здалися кістки, а потім вбиває під нігті голки. А як бачив його стійкість, влили йому в горло розплавленої олово. Однак Господь, за молитву мученика, таінственно зберіг його невредімим. Народ прославив Господа Ісуса Христа за терпіння страдальца і було спрямовано до язичницького капища, щоб знищити ідолів. Суддя втік від смерті втечею і міг продовжити муки лише на наступний день, коли народне хвилювання кілька спинилося. Святого мученика кинули у киплячу смолу, але він знову залишився невредім. Раптово зійшов Ангел і Орос мученика Небесної прохолодою, смола вилилася, спалахнула і обожгла самих безбожних мучітелей. Тоді суддя наказав відітнути святому Воніфатію голову.

Перед казнью святий мученик молився до Господа про прощення гріхів, в безуміі вчинених, і про спасіння стада Христового від усякого зла та омани язичницького. З рани святого мученика істеклі кров і молоко. 550 поган були здивовані цим дивом, та й увірували в Христа.

Супутники Воніфатія викупили тіло святого за 500 золотих монет і з почестями доставили Аглаіде, яку Ангел вже предуведоміл, що сталось. Аглаіда з благоговінням зустріла тіло святого мученика. У своєму маєтку, в 50-ти стадіях від Риму, вона побудувала храм, де поклала мощі мученика. Вони прославилися безліччю чудес, за молитвами мученика Воніфатія уздоровилися хворі і стражденні від духів нечистих.

Аглаіда роздала все своє майно вбогим і в покаянні провела 15 років у монастирі. Ще за життя вона отримала дар вигнання демонів. За наприкінці була похована поруч з мученіком Воніфатіем. Подвиг святого мученика Воніфатія вчить нас, як «растленное природа імуще, покаянням щирим і добрим зміною» зробитися гідними тих страждань, які зазнав за нас Господь. За молитвами святого Воніфатія віруючі люди знаходять зцілення від недуг, позбавлення від греховних пристрастей - пияцтва та розпусті.