7 лютого - День святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського

Святитель Григорій Богослов, архиєпископ Константинопольський, отримав таке найменування за свої найглибші пізнання й боговдохновенние тлумачення Священного писання.

Він народився близько 329 року в Аріанзе, маєтку своїх батьків поблизу міста Назаіана в південній Каппадокії (Мала Азія). Мати його, святая Нонна походила з знатній і благочестивій християнської сім'ї та доводилася двоюрідною сестрою святителю Амфілохій, єпископу Іконійскому. Свята Нона вийшла заміж за Григорія Аріанзского, багатого землевласника, який під впливом дружини залишив свої помилки (до одруження він належав до однієї з іудейських сект), прийняв святе Хрещення і став ревним християнином. Згодом святий Григорій Аріазанскій був присвячений в сан пресвітера, а потім - єпископа Назіанзінского і цілком присвятив себе служінню Церкви Христової.

За молитвами благочестивих Григорія та Нони у них народився син Григорій, який ще до народження був обіцяний матір'ю на служіння Богу. Батьки дали святому Григорію, а також і його молодшому брату Кесарію блискучу освіту. Після домашніх занять з дядьком, єпископом Іконійскім, досвідченим викладачем риторики, святий Григорій пройшов курс навчання в школах Назіанза, Кесарії Каппадокійской та Олександрії. Юнак володів видатними здібностями, а разом з тим гарячим благочестям. Дізнавшись від матері, що він присвячений Богу, святий Григорій взяв обітницю зберегти себе в цнотливість та чистоті.

Для завершення своєї освіти святий Григорій відправився в Афіни. Тут він зустрів святого Василія Великого, з яким його з'єднала нерасторжімая дружба. Шість років провів святий Григорій в Афінах, вивчаючи літературу, філософію, математику, музику, геометрію, астрономію.

По закінченні навчання, близько 358 року, на прохання афінян святий Григорій залишився в Афінах на короткий час викладачем красномовства, а потім повернувся до батьків у Назіанз, де, будучи 30 років від роду, прийняв святе Хрещення від свого батька, який став на той час єпископом . Прагнучи до іноческому подвигу, святий Григорій пішов з Назіанзіна в Понт, де знаходився його друг святий Василій Великий, що заснував обитель. Друзі разом трудилися в ній, працюючи над твором про правила іноческого гуртожитку.

Покликаний батьком, святий Григорій Богослов повернувся на деякий час з Понту в Назіанз. Тут близько 361 року він був рукоположений на пресвітера, на що погодився з великим небажанням, як за важливістю сану, який вимагає високої святості і здібності, так і з важким обставинами того часу, коли лжеучителей постійно порушував Церква. У сані пресвітера святий Григорій постійно займався нагадування оголошені і проповіддю Слова Божого. В цей час він не лише допомагав батькові в церковному управлінні та господарські турботи, але й роз'яснив йому шкоду єресі аріан. У 370 році помер молодший брат святого Григорія Кесарію, а трохи пізніше в тому ж році сестра Горгони.

Після того, як в 371-372 році архієпископ Тіанскій Анфім, колишній аріаніном, не допустив святого Григорія на єпископську кафедру в місті Сасіме, той пішов у монастир, де доглядав за хворими, а потім оселився в пустелі, шукаючи мовчки і споглядання. Однак, через кілька місяців, святий Григорій знову повернувся в Назіанз, підкоряючись призову батька, і став допомагати йому в управлінні єпархією.

У 374 році преставілісь до Господа батьки святителя Григорія: спочатку батько, потім мати. Святий Григорій пішов у Селевкію Ісаврійскую, де служив при церкві святої великомучениці Теклі. Тут він взяв піклування про лікарнях і схованки для людей похилого віку. Багато праць поклав святитель Григорій, здобуваючи засоби для забезпечення лікарень та богаделен і організуємо в них порядок.

Після смерті святителя Василія Великого († 378, пам'ять 1 січня) святий Григорій, виконуючи передсмертну прохання свого друга, відправився в Константинополь для боротьби з єрессю Македонія, заперечує Божество Святого Духа.

Майже всі храми Константинополя були у владі єретиків. В 379 році святитель Григорій почав служити й проповідувати в невеликий домовой церкви своїх родичів, яку назвав «Анастасія» ( «Воскресіння»), вірячи, що саме тут почне воскресає Православ'я. З чарівною переконливістю спростовував він всі доводи єретиків, натхненно розкриваючи істинне вчення Церкви. Слухачі волновались близько єпископської кафедри, голосно висловлюючи знаки схвалення та записуючи слова святителя. Гаряча проповідь святителя Григорія, його глибоке знання та тлумачення Священного Писання, праведна християнська життя залучали до нього все більше пастви, і йому вдалося домогтися значного ослаблення єретиків.

За підтримки Олександрійського Патріарха Петра (373-380) і Константинопольського імператора Феодосія (379-395) святитель Григорій Богослов був поставлений Патріархом Константинопольським і затверджений в цьому сані II Вселенським Собором в 381 році.

Однак зведення святителя Григорія на Константинопольський кафедру викликало незадоволення з боку єгипетських і македонських єпископів. Це викликало смуту і незгоду в Церкві. Тоді святий Григорій вирішив видалити з Константинополя, щоб утішіть бурю церковну. Ні вмовляння імператора, ні прохання кліриків НЕ відтяв волі святителя. Він пішов у родове маєток Аріанз і перебував там у іноческіх подвигах.

Святитель Григорій вів строгий подвижницький спосіб життя, ходив босими ногами, мав тільки одну обветшалую одяг, спав на голої землі або на ложі з деревних гілок під прикриттям лахміття; їжею для нього служили хліб та овочі, пітіем - вода, в яку він іноді примішується трохи оцту.

У місто Назіанз, обуреваемий єрессю, святитель Григорій поставив благочестивого єпископа Евлалія. Звертаючись з численним посланнями, святитель продовжував мужньо викривати єретиків і роз'яснювати православне віровчення. Він великодушно простив юнака, поїсти на його життя в Константинополі.

25 січня 389 року святитель Григорій Богослов преставілся до Господа, залишивши в назидание православним велике боговдохновенное спадщина: 243 послання, 507 духовних віршів і 45 проповідей.
Чесні тіло святителя Григорія зрадили похованню в Нізіанзе. У 950 році святі мощі Григорія Богослова були перенесені до Константинополя, де покладені в церкви в ім'я Святих апостолів. Пізніше частина мощей була перенесена до Риму. Передання зберегло нам риси святого: «Лице смиренно, блідо, брови підвищені та густі, взор покірливий, брада НЕ довга, але густа і широка».

У перекладі на російську мову Повне зібрання творів святителя Григорія Богослова було видано тричі: в 1822-1841 гг., В 1843-1848 рр.. (в шести томах) і в 1889 р. (у двох томах).