5 березня - Козельщанська ікона Божої Матері

Козельщанська ікона Божої Матері належить до числа ікон пізніші за часом прославлення (1881) і разом з тим до числа найбільш шанованих.

Ікона ця італійського походження і була привезена в Росію однією з придворних імператриці Єлизавети Петрівни (1741 - 1761). Власниця ікони вийшла заміж за писаря Запорізького війська Сіромаху. Так ікона потрапила на Україну. У XIX столітті вона належала роду Капністов і була їхня сімейної святинею. Ікона знаходилася в селі Козельщина Полтавської губернії.

На сирної седмиці, у 1880 році дочка В.І. Капніста Марія захворіла. Місцевий лікар визначив незначний вивих ноги, від неправильного ухилу в сторону, і наклав корсет. Через деякий час її повезли до харківському хірурга. Він також визначив вивих. Щоб зменшити біль ноги при ходьбі, був зроблений особливий черевик зі сталевими пружинами, обхвативавшімі ногу вище коліна, і наказано приймати теплі ванни. Пройшов пост, але хвора не відчувала полегшення.

Після Великодня Марія відчула страшну біль і в іншій нозі, яка у неї іскрівілась, як і перший. В. І. Капніст знову звернувся до лікаря, який знайшов і в лівій нозі вивих, і надів на цю ногу сталеві пружини, порадивши негайно везти дівчинку на Кавказ для лікування мінеральними водами і гірським повітрям. Подорож на Кавказ і лікування спричинили ще великі страждання. Сили дівчинки впали, вона втратила всяку чутливість у руках і ногах і не відчувала навіть уколів. При огляді, крім колишніх ушкоджень організму, були знайдені ще вивихи в плечових суглобах, у лівому стегні і крайня чутливість у хребетного стовпа на всьому його протяженіі.Такая сильна ступінь хвороби і її невідомість причини змусили повернутися додому. У жовтні місяці батько поїхав з хворою дочкою до Москви. Тут він звертався до найвідомішим докторам, які заявили, що вони безсилі перед хворобою.

Батьки й хвора вже зневірятися в спасіння. Але несподівано з'явилася можливість звернутися до допомоги закордонного професора. Бо до його приїзду до Москви залишалося тривалий час, хвора попросилася додому. Отець послав її в село, взявши з своєї дружини слово привезти хвору доньку в Москву, коли отримає повідомлення про приїзд професора. 21 лютого 1881 р. отримали телеграму, що професор їде до Москви. Таку звістку стривожило хвору: не опиниться і він, як інші, безсилі?

Мати, вирішивши їхати на наступний день, вказуючи на сімейний образ Божої Матері, сказала доньці: «Маша, ми завтра їдемо до Москви, візьми образ Божої Матері, почистити Його шати і покрепче Помолися перед нашою Заступниці. Жадай, нехай допоможе нам благополучно здійснити шлях і вилікувати свою хвороба ». Хвора та сама, втративши надію на земних лікарів, поклала всю надію на Бога і довірив свою долю Небесної допомоги. Ікона ця здавна була відома як чудотворна. За переказами, вона особливо допомагала дівчатам, вдаються до неї з благанням влаштувати сімейне щастя. При цьому встановився звичай, щоб молільників чистив шати на іконі, протірая її ватою або рушником.

Притиснувши до грудей святу ікону, хвора, за допомогою матері, протерла її і всю тяжкість недуги, скорботу і відчай душі ізліла перед ликом Божої Матері. І ретельно, полум'яна молитва хворої дівчинки була почута. Вона відразу відчула силу в руках і ногах і голосно крикнула: «Мама! мама! я відчуваю ноги! Мама, я відчуваю руки ». Вона зірвала металеві упоркі н бинти та стала вільно ходити по кімнаті, продовжуючи тримати благоговійно в своїх руках образ Божої Матері. Негайно запрошений був парафіяльний священик і перед образом Божої Матері був здійснений подячний молебень. Радісна подія сталася скоро відомим в навколишніх селах. Мати поїхала в Москву з виздоровевшей дочкою і взяла з собою святий образ Божої Матері.

Чутка про зцілення швидко поширився по Москві і народ став стікати спочатку в номер готелю, а потім в церкву, куди перенесли ікону. Від ікони відбулося ще кілька вздоровлення. Коли родина повернулася додому в Козельщина, вся околицю вже знала про зцілення від Козельщанской ікони Божої Матері, що зробили в Москві, і багато зібралися для поклоніння образу. Зберігати далі ікону у домі не було можливості, і, з дозволу. Високопреосвященного Іоанна, архієпископа Полтавського, 23 квітня 1881 року ікона була перенесена в спеціально влаштовані тимчасову каплицю. Кожен день з раннього ранку не замовкають перед чином молебні спів і читання акафіста.