10.04.09 - Католицька Страсна п'ятниця (Велика п'ятниця)

Служба у Велику П'ятницю присвячена спогади смерті на хресті Ісуса Христа, зняттю з хреста Його тіла і похованню Його.

Страта розп'яття на хресті була самою ганебною, самої болісної і самої жорстокої. Такий смертю страчували в ті часи тільки найбільш затяті лиходіїв: розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів.

Муки розп'ятого людини неможливо описати. Крім нестерпним болей у всіх частинах тіла і страждань, розп'ятий відчував страшну спрагу і смертельну душевну тугу.

Смерть була настільки повільна, що багато мучилися на хрестах по декілька днів. Навіть виконавці страти, - звичайно, люди жорстокі, - не могли холоднокровно дивитися на страждання розп'ятих. Вони готували питво, яким намагалися або вгамувати нестерпну спрагу їх, або ж домішкою різних речовин тимчасово затемнились свідомість і полегшити муки.

За єврейським законом, повішений на реве вважався проклятим. Начальники іудейські хотіли навіки зганьбив Ісуса Христа, Його присудили до такої смерті.

Коли привели Ісуса Христа на Голгофу, то воїни подали Йому пити кислого вина, змішаного з гіркими речовинами, щоб полегшити страждання. Але Господь, спробувавши, не захотів пити його. Він не хотів вживати ніякого засобу для полегшення страждань. Ці страждання Він прийняв на Себе добровільно за гріхи людей; тому і бажав перенести їх до кінця.

Коли все було приготовлено, воїни розіп'яли Ісуса Христа. Це було близько полудня, по-гебрейському в 6-м часу дня. Коли ж розпинають Його, Він молився за Своїх мучитель, кажучи: «Отче! прости їм, бо вони не знають, що роблять ».

При хресті Рятівника стояли Матір Його, апостол Іоанн, Марія Магдалина і ще декілька жінок, почитати його. Неможливо описати скорботу Божої матері, що бачили нестерпним муки Сина Свого!

Ісус Христос, побачивши Матір Свою і Іоанна тут стоїть, якого особливо любив, говорить Матері Своїй: «Жено! ось, син Твій ». Потім говорить Іоанну: «ось, Матір твоя». З цього часу Іоанн узяв Матір Божу до себе в будинок і піклувався про неї до кінця її життя.

Між тим, під час страждань Спасителя на Голгофі сталося велике знамення. З тієї години, як Спаситель був розп'ятий, тобто з шостої години (а по нашому рахунку з дванадцятого години дня), сонце померкло і настала темрява по всій землі, і тривала до самої смерті Спасителя.

Ця надзвичайна, всесвітня темрява була відзначена язичницькими письменниками-істориками: римським астрономам Флегонта, Паллу і Юніем Афріканом. Знаменитий філософ з Афін, Діонісій Ареопагіт, був у цей час у Єгипті, в місті Геліополе; спостерігаючи раптову темряву, сказав: «або Творець страждет, чи світ руйнується». Згодом Діонісій Ареопагіт прийняв християнство і був першим афінським єпископом.