20 липня - Перунів день

Всі чоловіки, присутні на зачин, зобов'язані мати при собі зброю (ніж, сокира, а якщо є дозвіл, то що-небудь більш відповідне). Під час зачину воїни здійснюють урочиста хода з піснею. Після славленій Перуну, воїни приступають до освячення зброї: на щити, покладені перед капище, кладуть мечі, сокири, списи, ножі, булави й інше холодну зброю. У жертву приноситься бик, а через брак оного - півень (повинен бути одного кольору, не строкатий, краще всього червоний). На жертовної крові заговорюється зброю, жрець маже кров'ю чоло кожного воїна, після чого ті надягають на голову червоні пов'язки. Над жертовним вогнем освячуються військові обереги.

Після зачину починається обрядовий бій «Перуна» з «Велесом», присвячений перемозі Перуна над Велесом (Перун перемагає Велеса і повертає стадо небесних корів). Після закінчення бою воїни несуть човен з дарами і ставлять на краду. Старійшина, роздягнувшись, підпалює краду. Після того, як вогнище прогорить, воїни насипають над попелом могилу і починають тризну (обрядові бої на могилі). Потім відбувається страва, на якій поминають всіх полеглих слов'янських воїнів. Обрядова їжа: яловичина, дичина, курятина, каші. З напоїв: мед, червоне вино, пиво, квас. Ігрища починають зі взяття «містечка».

У цей день віддають перевагу військовим утіх, але не забувають про справах любовних. Волхви радять провести ніч після свята з жінкою. Поганий той воїн, який здобуває перемоги тільки над ворогом.

З Перуном був також пов'язаний ритуал викликання дощу. Він полягав у принесенні жертви - обливанні водою спеціально обраної жінки.

З появою християнства функції Перуна були перенесені на християнського святого Іллю Пророка, в образі якого явно з'явилися риси Перуна - бога громовержця, який їздив по небу на громохкий колісниці і який по суті справи просто змінив ім'я, залишившись тим же шановним божеством.