Видатний Українець Михайло Грушевський

Михайло Грушевський, перший Президент України

У Києві на вулиці Володимирській біля Будинку вчителя (колишнього будинку Центральної Ради) присів на лавку відпочити Великий українець - Михайло Грушевський. У монументі Грушевському є щось особливе. Життя вченого було неймовірно складною і неоднозначною. Крім більш ніж 1800 написаних праць, він взяв на себе тягар відповідальності за долю України часів визвольної боротьби 1917-21гг.

Його називали «мозком нації», а популярним гаслом часів Центральної Ради (ЦР) був: «Мати наша - Україна, а батько - Грушевський». На нього покладалася один з найбільш важливих завдань: чи не формування ідеології України. Крім того, вже в той час він мав репутацію в Європі як один з найбільш авторитетних учених.

Історик

За своє життя Михайло Сергійович неабияк поколесіл по світу. Народився в Холмі (нині - Хелм, Польща) в «давній, але бідній духовній родині Грушів, пізніше Грушевських». Потім жив у Владикавказі, Тбілісі (Грузія), Києві, Львові, Москві, Празі, Відні, Берліні та ін містах. Відвідував багато інші європейські міста і столиці.

Він вирішив присвятити себе дослідженню історії. Можливо, причина тому - журнал «Киевская старина» (один з кращих періодичних історичних журналів останньої третини ХІХ ст.), За публікаціями в якому уважно стежив Грушевський, навчаючись у гімназії в Тбілісі.

Там майбутній історик вперше спробував себе в ролі письменника. Художній твір «Бехаль-Джугур», написаний у Грузії, в 1885 р. було опубліковано у львівській газеті «Дело».

Наступного року він вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира, а лідер ліберально-демократичного науково-мистецького об'єднання «Стара громада» професор Володимир Антонович стає його науковим керівником.

Молодий Грушевський займався вивченням історії України з самих ранніх її періодів. Проте в ті часи українознавчі дослідження на території Російської імперії не віталися, а видавнича та викладацька діяльність українською мовою була заборонена.

Він переїздить до Львова. Галичина тоді входила до складу Австро-Угорщини, в якій відношення до національної культури було толерантніше, тим більше з огляду на протистояння польських і українських сил (імперський уряд проводив політику їх врівноваження).

28-річний Михайло Грушевський (за протекцією Антоновича) очолив кафедру всесвітньої історії з розширеним викладанням історії Східної Європи Львівського університету. У місті Лева він знайомиться з багатьма суспільно-політичними діячами, літераторами, зокрема з Іваном Франком, з яким потім тісно співпрацював.

Львів також подарував Грушевському особисте щастя. Тут він познайомився з Марією Вояковських, що стала в 1896 р. його дружиною, а через 4 роки народила Михайлу Сергійовичу дочку Катерину. Вона пішла по стопах батька, ставши відомим етнологів, фольклористом і культурологом, помічником батька в науковій роботі.

Головним працею Грушевського є багатотомна «Історія України-Руси» - настільна книга будь-якого вітчизняного історика. Однак ототожнення України з Київською Руссю входило в протиріччя спочатку з імперською, а потім і з радянською владою, внаслідок чого це видання багато років було заборонено, а на Грушевського навішали ярлики «буржуазного націоналіста» і «ворога радянської влади».