Прага, 28 листопада 2002 – Організація об’єднаний Націй вважає Україну найураженішою СНІДом країною Європи. За даними Агентства ЮНЕЙД, в Україні вдвічі за останні 4 роки збільшилися випадки передання віл-інфекції саме статевим шляхом.

Якщо у Росії головним шляхом передання віл-інфекції серед молоді залишається вживання ін’єкційних наркотиків, в Україні помітну роль починає відігравати гетеро сексуальний статевий акт. Саме через нього вірусом заражається третина інфікованих. Такі результати останнього дослідження експертів ООН. Один з небагатьох українських лікарів, що займаються проблемами СНІДу Юрій Кубища координує спеціальний проект ООН в Україні. Ми попросили його пояснити тенденцію поширення віл-інфекції в Україні саме статевими шляхами:

"Це природній розвиток епідемії. Переважна більшість інфікованих наркоманів – це чоловіки (приблизно 80 відсотків), а їхніми статевими партнерами є жінки, більшість з яких не вживають наркотиків. Тому підвищення пропорції гетеро сексуальних захворювань – воно є природним."

29 листопада близько 09.10 години на автодорозі «Красилів-Хмельницький», неподалік від м.Красилова, 47-річний житель м. Хмельницького, керуючи автомобілем «Джелі», з’їхав у кювет. У результаті ДТП 53-річна пасажирка автомобіля отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та перелому ноги. Обидва потерпілих госпіталізовані.

26 квітня 1932 р. Станіслав Косіор надіслав листа Сталіну, в якому, зокрема, зазначалося: «У нас є окремі випадки і навіть села, що голодують, одначе це лише наслідок місцевого головотяпства, перегинів, особливо стосовно колгоспів. Всілякі розмови про «голод» на Україні слід категорично відкинути».

23 червня 1932 р. було прийнято постанову ЦК ВКП(б): «Обмежитись вже ухваленими рішеннями ЦК і додаткового завозу хліба на Україну не здійснювати». Хоча потреба в цьому була неабияка.

Верховна Рада України постановляє:

вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932–1933 років в Україні та його наслідків;

шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії Українського народу;

усвідомлюючи моральний обов'язок перед минулими та наступними поколіннями українців і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства;