Красилів – місто, центр адміністративного району, розташоване за 36 км від обласного центру, на правому березі річки Случ (притоки Горині). На східній околиці міста знаходиться залізнична станція Красилів Південно-Західної залізниці.

Сьогодні знайшов в інтернеті цікаву карту... Карта ця датується 1910 роком і була зроблена австрійськими картоукладачами на потреби війська.

Відповідно до даних, наведених в оригіналі даний сектор (" Красилів -Старокостянтинів") карти складено у 1889 році
Карта Європи складена на потреби австрійського війська у 1910 р.

Зображення повної секції наведено у повній публікації.

Серед усіх теперішніх періодичних видань області одна з найстарших за віком — газета «Красилівський вісник» , співзасновниками якої є районна рада, райдержадміністрація, трудовий колектив.

Перший номер часопису вийшов у світ 12 лютого 1935 року. 75 років вірою і правдою служить районка своєму читачеві. З часу створення часопис мав різні назви: «Сталінським шляхом», «Сталінський прапор», «За комунізм», «Зоря комунізму», «Красилівський вісник».

Очолювали трудовий колектив редактори: Юхим Мільман, Клара Харитон, Микола Коваль, Марія Буділовська, Данило Мартюк, Ан-тон Щепанський, Микола Богомаз, В'ячеслав Олійник, Михайло Грош-ко. Особливий період у розвитку районки розпочався з приходом Миколи Заганяча, який очолив колектив редакції у 1965 і керував до 1980 року. Тираж газети зріс із 6800 до 17000 примірників.

Як стверджують історичні джерела, наприкінці ХІХ століття тут мешкало близько 40 відсотків євреїв

У спілкуванні зі старожилами Красилова ще й досі можна почути розповіді про цілі єврейські родини, які згодом емігрували за кордон. Історія цієї общини досконало не досліджена, хоча достеменно відомо, що євреї свого часу справили неабиякий вплив на соціальний та економічний розвиток міста над Случем.

Існують припущення, що євреї у Красилові з’явилися на межі XVI та XVII століть, але всі були знищені козаками Богдана Хмельницького. Відродилося єврейське життя у першій половині XVIIІ століття. А наприкінці цього ж століття споруджена велика кам’яна синагога. За ревізією 1847 року «Красилівське єврейське товариство» складалося із 1737 душ. А в 1897 році тут нараховувалося 2563 євреї, що складало близько сорока відсотків від загальної чисельності населення...

Сірий, непримітний будинок у центрі Санкт-Петербурга... Саме тут розташований архів кінофото-документів, у залах якого я провела чотири дні, торкаючись історії власними руками.
Із старих, пожовклих від часу фотографій на мене із глибини віків дивилися професори, академіки, знайомі і незнайомі обличчя людей.
Коли тримаєш у руках документ, у якому розповідається про життя великих вчених, їх відкриття, розумієш: доки не поставиш запитання, історія не дасть відповіді. Ось ці пожовклі сторінки розповідають про медичних світил, іменами яких названі клініки, санаторії, лікарні, вулиці...
Звичайно, у великих містах є значно більша можливість віддячити і увіковічнити для нащадків їх імена. У нашому містечку маємо невелику, проте не менш важливу і значиму для нас - назвати вулицю іменем земляка, лікаря, вченого, який зробив дуже багато для розвитку вітчизняної медицини - Степана Хо-мича Хотовицького .

Народився він 1794 року у с. Красилів , Старокостянтинівського повіту Волинської губернії у сім'ї священика.

Вивчав медицину в Петербурзькій медико-хірургічній академії , курс якої блискуче закінчив у 1817 році і «за відміню успіхи в науках» був нагороджений срібною медаллю, визнаний лікарем 1-го відділу і залишений при академії. Згодом, за казенний рахунок, був командирований за кордон для подальшого удосконалення знань. За інструкцією, виданою в академії, повинен був вивчати медицину півтора року в Німеччині і стільки ж - в Англії та обов'язково відвідати Відень, Берлін, Единбург і Лондон. За власним бажанням Хотовицький повністю присвятив себе вивченню акушерства, дитячих хвороб та судової медицини. Таким чином з дозволу академії перебував за кордоном не три, а чотири роки.
У 1822 році, після повернення у Санкт-Петербург, був призначений «ад'юнкт-професором Медико-хірургічної академії з кафедри акушерства, судової медицини і медичної поліції». Наступного року Хотовицький захистив дисертацію на ступінь доктора медицини, а згодом взявся за опрацювання матеріалів, зібраних за кордоном. Проте ця ро-бота була перервана відрядженням: Міністерство внутрішніх справ відрядило його в Астрахань для вивчення холери, яка там саме розгорілася.

Герб Красилівського району має в основі закруглений донизу щит, розміром 7:8. Поле щита розділене по вертикалі на дві рівних частини (ліва половина щита – зелена, права – синя). Синій колір – символ краси, м’якості, величі, надії, мирного неба та життєдайної води. Зелений колір символізує простори розлогих зелених луків та полів краю, окрім того це – символ здоров’я і достатку...