1 лютого - День Преподобного Макарія Великого, Єгипетського

Батьки преподобного Макарія, священик Авраам, і жінка його Сарра, були, подібно великим праотця безтілесним до глибокої старості.

Після нападу варварів на Єгипет вони переселилися на околицю Єгипту в село Птінапор, поблизу пустині Нітрійской, і там у них народився син Макарій. Коли хлопчик підріс, батьки женілі його, але юнак незабаром овдовел. Після смерті дружини преподобний Макарій зміцнився у своєму бажанні обрати іноческій шлях.

Проводячи час у праці та молитві, він доглядав за своїми престарілими батьками. Коли ж вони відійшли до Господа, преподобний Макарій роздав оставшееся маєток на поминання батьків, про упокоєння яких став постійно молитися. Господь послав йому досвідченого духовного наставника в лице старого, який допоміг йому влаштувати собі келію, навчив його плести ціновкі, щоб заробляти на хліб. Через деякий час місцеві жителі дізналися про юном відлюдника, який далеко від селища проводив час в строгій самоті і молитві, і повідомили про нього місцевому єпископу. Той поставив Макарія читців в церкву, але преподобний, прагнучи до іноческому самоти, пішов із села, та й оселився в іншому місці.

Живучи відлюдником, преподобний піддавався важким спокусам: в його наметі вползалі змії, навколо бродили дикі звірі, але святий Макарій співав псалми, і всі страшні бачення розсіюється. Тоді ворог роду людського, побачивши своє безсилля, вирішив оклеветать святого: дочка одного з поселян завагітніла і за намовою свого коханця оклеветала святого. Розлючені батьки і подстрекаемие ними жителі селища напали на келію, виволоклі звідти преподобного, нещадно побили і кинули напівмертвим. Коли преподобний прийшов у себе, батьки дівчини зажадали, щоб він давав їм гроші на їжу. Преподобний Макарій все переніс з лагідністю і лише став старанніше плести ціновкі, щоб заробити потрібні гроші.

Так продовжувалося до настання пологів. Породілля кілька днів мучилась, не дозволено від вагітності. НЕ перенісши мук, вона зізналася у своїй наклепі. Устиженние батьки грешніци і всі сусіди просили у преподобного прощения, а він, дізнавшись про це, подякував Богові за повернення доброго імені і зник з того селища. Три роки він прожив у Нітрійской горі, а потім пішов на гору Фіранскую до преподобному Антонію Великому і став його учнем. Довгий час преподобний Макарій подвізался разом зі своїм учителем, а потім по його благословення пішов у Скітскую пустелю (у північно-західній частині Єгипту), де просіял великими подвигами. Коли преподобний Макарій досяг 40 років, він був присвячений в сан іеромонаха і отримав великий дар зцілення: руйнуючи діавольскіе підступи, він уздоровив околдованную молоду жінку, помазанням оливи вилікував від прокази дівчину. У цей час преподобний Макарій був обраний настоятелем (аввой) ченців, що жили в Скітской пустелі.

Досягши високого ступеня духовної досконалості, преподобний отримав дар викликати до життя померлих. Так, наприклад, він посрамила єретика Гераніта, смущавшего братію міркуваннями про неможливість воскресіння мертвих, воскресивши померлого інока; відкрив уста одного убитого, отримавши від нього виправдання для невинного людини, обвинуваченого у вбивстві. Але коли оточуючі попросили преподобного дізнатися ім'я вбивці, він відмовився, сказав: «Мені треба виправдати невинного, але не моя справа карати винних».

Преподобний Макарій навчав свою паству з глибоким покорою та лагідністю. Показуючи інокам шлях боротьби з спокусами, він говорив, що змусити диявола відступити і припинити спокуси можна не постом (диявол взагалі не приймає їжі), не бденіем (диявол взагалі не спить), а, як йому зізнався сам диявол, тільки смиренністю.

У сусідньому Келлійском монастирі (недалеко від Нітрійской пустелі) подвізался інший Макарій, званий Александрійскім († 394-395, пам'ять також 19 січня), який часто відвідував преподобного Макарія Великого і разом з ним молився в пустелі.

З воцареніем імператора Валента (364-378), що розділяє єресь аріан, почалося гоніння на православних. Аріанскій єпископ Лукій зайняв престол єпископа Олександрійського Петра і наказав вигнати всіх ченців з пустині.

Хапають обох старців і відвезли їх на один з островів Середземного моря, де жили язичники.

У жерця острова була біснуватих дочка, зустрівся прибуття преподобних дикими криками. По молитві преподобних демон вийшов із дівчати і вона набула розум. Побачивши це чудо, батько її, і всі мешканці острова прийняли християнство. Дізнавшись про це, єпископ Лукій устиділся і наказав повернути преподобного Макарія Великого в його скит, а преподобного Макарія Олександрійського - у його монастир.

Повернувшись в обитель, святий Макарій Великий продовжував будувати братію своїм високим прикладом. Братія обителі палко любила преподобного і говорила, що милосердя його до людей і всепрощеніе безмежні, що своєю любов'ю він прагнути покрити всі людські гріхи.

Коли преподобний досяг 97 років, йому стали святі Антоній Великий і Пахомов Великий і провозвестілі йому кончину на 9-й день після їх явища.

Преподобний зібрав у той день всю братію, попрощався з усіма і відійшов до Господа. Багато хто з братії наітіем понад бачили святих угодників і Бесплотние Сили, які зустрічали душу преподобного Макарія. Житіє преподобного Макарія Великого склав святитель Серапіон, єпископ Тмуітскій (Нижній Єгипет) в IV столітті. Мощі святого Макарія покояться в Італії, у м. Амальфі.