Особлива зона – Красилів

В статті « П’ятдесят копійок розбрату », котра була надрукована в газеті «Є Поділля» від 28 січня 2010 року, йдеться про конфліктну ситуацію, що виникла між підприємцями, які мають особисті кіоски та ларьки на Красилівському ринку, та міською радою в зв’язку зі збільшенням ринкового збору на 50% з 1 грудня 2009 року. На думку підприємців, стаття вийшла не зовсім об’єктивна.

Отож по порядку . Ставка ринкового збору гривня за одне торгове місце (в ларьках та кіосках одне торгове місце – 2 повних чи неповних метри квадратних. В інших місцях торгове місце дорівнює 1 погонному метрові – прим. автора) була запроваджена в Красилові не в 1998 році, як стверджував автор статті, а в 2007 році. Коли з ініціативи виконкому міста влітку минулого року її вирішили переглянути задля збільшення, підприємці на це згоду не давали.

На сесії міської ради я наполягав, як голова ініціативної групи підприємців ринку, залишити ринковий збір в існуючих межах, тобто одна гривня за торгове місце, враховуючи те, що в країні криза і це питання не на часі.

Хто ж такі ті дрібні комерсанти, котрі хочуть відстояти свої до того мізерні заробітки, та не погоджуються з владою? Це люди, котрі в свій час втратили, або не знайшли роботу за фахом чи освітою, самотужки створили собі робочі місця, тим самим вивільнивши біржу по працевлаштуванню, та ще й наповнюють бюджет свого міста та держави. Якщо хтось із них захворів і потрапив на лікарняне ліжко, то лікарняний листок цій категорії людей не передбачено державою. От і виживають базарники самі по собі, хто як може. Але тим, хто при владі, працюють в теплих кабінетах, сидять у зручних кріслах – цього не зрозуміти.

Знову ж таки, на сесії я стверджував: будь-який податок повинен працювати на тих, хто його сплачує. Законодавством передбачено створення 10% ринкового збору на користь його платників. Та за термін перебування нинішньої міської влади Красилова , такого жодного разу не було. Чому ж в інших містах та районних центрах ця проблема не існує? За ці кошти і території ринків облаштовують, світло проводять тощо. Та Красилів – це особлива зона.

Між іншим, такого виду платежу, як ринковий збір , в жодній державі світу немає, це – українське ноу-хау, до того ж, він вдвічі, а то й втричі більший, ніж фіксований податок, що віддають підприємці до казни. В Красилові підприємці сплачують фіксований податок 100 гривень на місяць. От і виходить, що обдирають цих дрібних торговців.

Розрахунок, що приводить у своїй статті автор, насправді виглядає зовсім по-іншому.

Якщо ларьок чи кіоск, для прикладу візьмемо невеликий, розміром 2 х 3 м (бувають і більші), то кожного дня ринкового збору треба сплатити 4 грн. 50 коп. та ще за викладку за межами ларька чи кіоску, залежно від метражу, візьмемо в середньому, як за 3 метри – ще 4 грн. 50 коп. Загалом вже 9 гривень. На місяць сума складає 270 грн. Фіксований податок 100 грн., абонентна плата – 90 грн. І, як результат, щомісяця треба віддати 460 грн., це по мінімуму, а якщо підприємець орендує ще складське приміщення, сюди додається ще 70 грн. і більше. Ось така арифметика.

Найгіршим є те, що міська влада чи то навмисно, чи то по своїй неспроможності, не уявляє, скільки, в середньому, має складати ринковий збір на ринку за місяць. Паспорт ринку та його план в міській раді відсутні. Прозорості в цьому питанні немає. Контролюючих органів у місті та районі нібито багато, та ефективність їхньої роботи в цьому питанні нульова.

Міський голова, нібито проявляючи турботу за долю підприємців, намагається повернути ринок в комунальну власність, але це тема іншої дискусії.
Від того, чи буде ринок у власності міськкоптторгу, чи в комунальній власності, нам, базарному люду, ні холодно, ні жарко. Від перестановки доданків сума не міняється – це прописна істина.