Держава Україна: дорослий тінейджер

Корумпована, економічно закута і фінансово нестабільна країна з низьким рівнем людського розвитку - такою бачить Україну світ після 19 років незалежності. Одна її частина ностальгує за СРСР, інша - наполегливо називає себе європейцями і бажає негайно вступити до Євросоюзу.

За 19 років Україна набула всіх зовнішні атрибутів незалежної держави. Залишилося наповнити їх сенсом.

Відповідає країні і портрет її громадянина: українці - серед найбільш нещасливих людей в Європі й найбільш нещасливих у світі (73-е місце в рейтингу з 155 країн). А згідно з опитуваннями, проведеними Центром ім. Разумкова, щасливими в нашій країні почувають себе лише 3,8%. Причин на того багато, одна з них - 78% українців, за статистикою ООН, живуть за межею бідності. При цьому переважна більшість громадян України ніяк не впливають на центральну і місцеву владу, чекають від держави соціального захисту і лише 12,3% вважають, що їх життя залежить від них самих.

Список проблем, що хвилюють "середньостатистичного українця", протягом останніх 19 років мінявся разом з країною. Якщо в ранні 90-ті головною проблемою для більшості громадян був дефіцит, то в кінці 90-х на перший план вийшли заборгованості по пенсіях і зарплатах. Після того, як їх удалося ліквідувати, українців стали непокоїти низькі доходи і високе безробіття. Проте з суспільно-політичних проблем найголовнішою 56,6% співвітчизників вважають все-таки байдужість влади до думки громадян.

Сфера обслуговування

Здавалося б, формально Україна - "країна перемоги демократії": створені всі необхідні для незалежної держави структури і інститути, в країні із завидною регулярністю відбуваються різні вибори, в яких бере участь безліч кандидатів і партій. Проте ці партії, які повинні б відстоювати інтереси частини суспільства, що симпатизує їм, перетворилися на "сферу обслуговування" інтересів певних груп. Що автоматично позначилося і на якості роботи українського парламенту.

"З кожною каденцією парламент стає гіршим, тому що він втратив функції представництва суспільних інтересів і став реалізовувати інтереси кланів", - говорить директор політичних програм Центру ім. Разумкова Юрій Якименко. І ставить всім гілкам української влади спільний діагноз: політична корупція. З ним згоден і директор соціологічних програм Центру ім. Разумкова Андрій Биченко: держапарат в цілому значно більше зайнятий задоволенням своїх інтересів, ніж відповідальністю перед громадянами, які з часів розпаду СРСР так і не зрозуміли, що влада повинна служити їм, а не навпаки.

Ринкові плани

Українська економіка перестала бути плановою, але не до кінця стала ринковою: вже немає соціалістичного планування, та влада все ще регулює ціни. Причинами "недорозвиненого" стану економіки, на думку директора економічних програм Центру ім. Разумкова Василя Юрчишина, є те, що за 19 років в країні не сформована надійна податкова система і центральний банк, до якого була б довіра.

Укупі з відсутністю верховенства права і незахищеним інститутом власності це і виливається в невтішні для України позиції в світових рейтингах, складених міжнародними організаціями: за легкістю ведення бізнесу країна знаходиться на 142-му місці з 183, за простотою сплати податків - на 181-му з 183, а за фінансовою стабільністю займає останнє, 55-е місце. "Всі країни, які переходили від планової економіки до ринкової, пережили шок. Ми цей шок розтягнули на десятки років", - констатує Биченко.

"Половинчасто" оцінює Юрчишин і стан експорту, відзначаючи його "вузьку спрямованість як по структурі, так і по регіонах". Таке ж подвійне ставлення викликають у нього і проекти реформ, де разом з намірами розвивати ринкову економіку в проект податкового кодексу закладається посилення адміністрування. "Я не бачу закладеної там ідеології: чи то це лібералізація, чи то посилення податкової адміністрації і надання їй каральних функцій", - говорить він.

Народжені в СРСР

В цих умовах жителі України стали більше покладатися в ухваленні життєвих рішень на себе. За даними Центру ім. Разумкова, більше чверті громадян вважає, що вони сильно впливають на своє життя. "В багатьох аспектах особисті досягнення відбуваються не завдяки, а всупереч державі", - підтверджує це Юрчишин. Проте в той же час 96,3% населення вважає, що для успішного розвитку країни необхідні державні гарантії соціального захисту!

Биченко бачить в цьому "спадщину" СРСР: "Суспільство мало навчитися жити в кардинально інших умовах, де кожен громадянин повинен робити свій вибір, коли немає генсека ЦК або царя". Виявляється така "незрілість" і в неготовності приймати "непопулярні рішення": за відсутності "гідного" кандидата на виборах українці частіше голосують за "менше зло", ніж "проти всіх".

Суспільство досі не навчило владу відповідати за свої рішення. Проте Якименко відзначає на цьому шляху помітний прогрес: на його думку, паростки цивільного суспільства закладаються завдяки не лише громадським організаціям, але і соціальним мережам. А ще експерт упевнений в тому, що впливати на ситуацію в країні в критичні моменти може малий і середній бізнес: "Якщо буде великий тиск, вони можуть зробити те ж саме, що зробили в 2004-му - підтримати рух громадського опору".

Втім, остаточно "забути" про роль громадської думки влада не зможе, упевнений Якименко: "Все-таки владі інколи доводиться йти на вибори. Люди підуть на дільниці і кидатимуть бюлетені". Також експерт вважає, що "зариватися до кінця" владі не дає і міжнародне співтовариство, яке "заставляє хоч би формально відповідати на якісь питання і створювати якесь враження", - як мінімум, щоб уникнути блокування іноземних рахунків і проблем з візами. А чи привчать громадяни України владу зважати на їхню думку - залежить лише від них самих.

3 вересня 2003 р.

Леонід Кучма, президент України:

Російські інтелігенти діляться на тих, хто бажає нам успіху у відновленні і розвитку українства, і на тих, хто не бажає нам цього. Це вони сьогодні пишуть, що Україна є "молодшою сестрою" Росії, а її незалежність - так, непорозуміння.

6 грудня 2003 р.

Леонід Кравчук, президент України:

Україна вибрала демократичний шлях розвитку. Безповоротність розпаду Союзу, потреба в зближенні із Заходом усвідомлювали і в Москві. Інакше чим пояснити той факт, що Росія визнала незалежність України в першій десятці країн, навіть випередивши США?

23 серпня 2009 р.

Віктор Ющенко, президент України:

Відновлення нашої держави 24 серпня 1991 року - найбільша перемога нашого народу. Підірвавши комуністичну тоталітарну імперію, вона змінила обличчя всієї Європи і всього світу.

16 липня 2010 р.

Віктор Янукович, президент України:

У складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потужності.