Деякі аспекти справляння земельного податку та орендної плати

За даними Департаменту апеляцій ДПА України, деякі платники податків порушують вимоги статті 21 Закону України “Про оренду землі”, посилаючись на те, що зміни до договору оренди землі, зокрема, збільшення розміру орендної плати, повинні визначатися додатковими угодами до діючих договорів оренди землі.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня. До 1 лютого поточного року вони подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Така декларація звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки. Також він зобов’язаний подати податкову декларацію протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку (протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним).

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV “Про оренду землі” у редакції Закону України від 3 червня 2008 року № 309-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Згідно зі статтею 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).

На виконання статті 14 Закону “Про оренду землі” постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (зі змінами та доповненнями) затверджено Типову форму договору оренди землі, пунктом 13 якої визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, орендарі земель при визначенні річних податкових зобов’язань по орендній платі за землю повинні враховувати зміни, внесені у статтю 21 Закону України “Про оренду землі”.