13 грудня - День Святої Люції

«Якщо за час, що пройде від дня Святої Люції до різдвяного Святвечір, з дев'яти дерев - липа, береза, орешнік, верба, вільха, бук, ялина, терня, клен - зробити стілець, кожен день працюючи потроху, та взяти його потайки на заутреню, так сісти на нього - побачиш, те, що приховано від інших: жінок, які схиляю коліна, повернувшись спиною до вівтаря. Це і є відьми ... »

13 грудня католики відзначають пам'ять Святої Люції, мучениці часів Діоклетіана (III століття.)

Ім`я Люція походить від латинського слова« lux »-« світло ». З святом в її честь пов'язана приказка: «Зі святої Лукіей ночі убивают». З'явилася вона ще за Юліанському календарю, у відповідності з яким на 13 грудня припадав день зимового сонцестояння. Після грігоріанской реформи 1582 року найкоротший день у році припав на 21 грудня. Після цього народна мудрість перестала відповідати дійсності, що знайшло відображення в доповнення до приказку: «Зі святої Лукіей ночі зменшується, але дні довше, не стають».




За легендою, у Святої Люції були прекрасні очі, якими вона очаровала якогось молодої людини, і для того, щоб він не впав у спокусу, вона виколола свої очі і надіслала їх йому на тарілці. Завдяки цій легенді, в романських і германських країнах св. Люція вважалася покровителькою світла та целітельніцей очних хвороб.

Однак в обрядах та повір'ями багатьох країн збереглася пам'ять і про сам «ведьміном» дні - дні Святої Люції. За деякими повір'ями на св. Люцію відьми збивають під мостами олія, танцюють на перехрестях і можуть «затанцевать» потрапили до них чоловіків і хлопців до смерті, вночі ходять у білих покривалах і з відрами в руках, збираються на шабаш і т.д.

Відповідно, робилися і різні заходи по захисту людей та їх оточення від відьом. Наприклад, як і всяку нечисть силу, відьом виганяли з села шумом, свистом, стуком, дзвіниця дзвоном, пострілами, хлопаньем біча і пр. Для захисту від пагубного ведьмовского впливу використовували часник: його їли самі і давали є худобі, а також натирати ім чоло , Руки та ноги, мазалі його соком стіни хлівів і малювали часником або дьогтем хрести над входом в хлев і дім. В якості оберегів застосовувалися і різні заборони. Наприклад, на Люцію заборонялося прясть і шити (інакше, за повір'ям, скрючіт пальці, робота буде весь час псуватися, кури перестануть нести и т.п., а у годуючих жінок, які порушили заборону, за народним повір'ям, воспалітся груди), прати, піч хліб, працювати на конях, ламати або розбивати що-небудь і т.д.

Дванадцять днів від Святої Люції до Різдва, як час присутності поруч із людьми якихось надприродних істот, коли межа між світом людей і «тим світлом» немов би істончалась, як не можна краще підходили для гідний. Гадати про погоду, про майбутньому врожаї, про долю, про заміжжя ... Гадання у всіх народів різні.