Перші спроби побудувати літак робилися ще в дев’ятнадцятому столітті, зокрема літак був побудований російським інженером Можайським. Проте жодна з цих конструкцій не змогла піднятися в повітря. Причинами цього служили: дуже висока маса і непристосованість тодішніх двигунів (парових машин) до умов авіації, відсутність теорії польоту, у зв'язку з чим літаки будувалися «навмання», відсутність інженерного досвіду у багатьох піонерів авіації.

Першим літаком, що зміг самостійно відірватися від землі, і зробити горизонтальний політ, став «Флайер», побудований братами Орвіллом і Вілбером Райт в США. Перший політ літака в історії був здійснений 17 грудня 1903-го року. «Флайер» протримався в повітрі 59 секунд і пролетів 260 метрів. Дітище Райтів було офіційно визнано першим в світі апаратом важче за повітря, яке зробило пілотований політ з використанням двигуна.

Їх апарат був біпланом типу «качка» — пілот розміщувався на нижньому крилі, кермо напряму ззаду, кермо висоти спереду. Дволонжеронні крила були обшиті тонким небіленим мусліном. Двигун «Флаєра» був чотиритактний, із стартовою потужністю 16 кінських сил і важив всього 80 кілограм.

Апарат мав два дерев'яні гвинти. Замість колісного шасі Райти використовували стартову катапульту, що складається з пірамідальної башти і дерев'яної направляючої рейки. Привід катапульти здійснювався за допомогою падаючого масивного вантажу, пов'язаного з літаком тросом через систему спеціальних блоків.

У Росії практичний розвиток авіації затрималося із-за орієнтації уряду на створення повітроплавних літальних апаратів. Ґрунтуючись на прикладі Німеччини, російське військове керівництво робило ставку на розвиток дирижаблів і аеростатів для армії і не оцінило своєчасно потенційні можливості нового винаходу — літака.

Свою негативну роль відносно літальних апаратів важче за повітря зіграла і історія з «Аеромобілем» В. У. Татарінова. У 1909 р. винахідник одержав 50 тисяч рублів від Військового міністерства для споруди вертольота. Крім того, було багато пожертвувань від приватних осіб. Ті, хто не міг допомогти грошима, пропонували безкоштовно свою працю для втілення задуму винахідника. Росія покладала великі надії на цей вітчизняний винахід. Але затія закінчилася повним провалом. Досвід і знання Татарінова не відповідали складнощі поставленого завдання, і великі гроші були викинуті на вітер. Цей випадок негативно вплинув на долі багатьох цікавих авіаційних проектів — російські винахідники не могли більше добитися державних субсидій.

У 1909 році російський уряд нарешті виявив цікавість до літаків. Було вирішено відхилити пропозицію братів Райт про покупку їх винаходу і будувати літаки своїми силами. Конструювати літаки доручили офіцерам-повітроплавцям М. А. Агапову, Би. У. Голубеву, Би. Ф. Гебауєру і А. І. Шабському. Вирішили будувати тримісні літаки різних типів, щоб потім вибрати найбільш вдалий. Ніхто з проектувальників не тільки не літав на літаках, але навіть не бачив їх в натурі. Тому не доводиться дивуватися, що літаки терпіли аварію ще під час пробіжок по землі.

Перші успіхи російської авіації датуються 1910 р. 4 червня професор Київського політехнічного інституту князь Олександр Кудашев пролетів декілька десятків метрів на літаку-біплані власної конструкції.

16 червня молодий київський авіаконструктор Ігор Сікорській вперше підняв свій літак в повітря, а ще через три дні відбувся політ літака інженера Якова Гаккеля незвичайної для того часу схеми біплан з фюзеляжем (бімоноплан).