13 грудня - День святого апостола Андрія Первозванного

Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Віфсаїди Галілейській. Жив він згодом у Капернаумі, на березі озера Геннісаретского разом з братом Симона, займаючись рибного лову. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовної устремленностью до Бога. Він не вступив в шлюб, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, що звістив про Боговоплощеніі. Коли святий Іван Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим визнавав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра.

Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрій, він вернувся до Єрусалиму. Тут, в День П'ятидесятниці разом з іншими апостолами та Пресвятої Богородіцей, апостол Андрій виповнився Духа Святого, як пророкував Сам Господь.

З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалиму. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор'я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симона Канаітом в Абхазії, де апостол Симон взяв мученіческую кончину). Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як розповідає преподобний Нестор Літописець, водрузіл хрест на київських горах, звернувшись до учнів своїм зі словами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог воздвігнет багато церков ». Просу далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов'ян на місці майбутнього Новгорода і у нинішнього села Грузино водрузіл свій жезл. Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов в Рим і знову повернувся до Фракію. Тут, в невеликому селищі Візантії (майбутньому Константинополі) він заснував християнську Церкву, присвятивши в єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових - Стахія.

На своєму шляху апостол Андрій зазнавали багато скорботи від поган. Його били, виганяли з міст. Але Господь зберігав свого обранця і з його молитвами чинив дивовижні чудеса. Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний і де взяв він мученіческую кончину, був місто Патри (Патрас). Тут по молитві апостола видужав важко хворий Сосій, знатний городянин. Накладенням апостольських рук видужала Максімілла, дружина правителя Патрского і його брат філософ Стратоклій. Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе Водохреще, однак правитель міста консул Егеат залишався закоренелим язичніком. Святий апостол з любов'ю та смиренністю кликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господня. Розгніваний Егеат наказав розп'ясти апостола. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і вийшов на місце страти. Для того, щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати рук і ніг його до хреста, а прив'язати їх. За переказами, хрест, на якому був розп'ясти святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» й одержав назву «Андріївський хрест».

Два дні апостол з хреста навчав тих, що зібралися навколо городян. Люди, хто слухав його, всієї душових сострадалі йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не повіновалісь. Розп'ято апостол, віддав Богові хвалу вимовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятив хрест і розп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже зрадив свою душу Господу. Максімілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю похоронила його. У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були урочисто перенесені до Константинополя, і поклали в храмі Святих апостолів поруч з мощами святого апостола і євангеліста Луки та учня апостола Павла - апостола Тимофія. За взяття Константинополя хрестоносцями, в 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії і поміщені в кафедральному храмі в Амальфі. При Папі Римському Піе II (1458) чесна голова святого апостола Андрія була перенесена в Рим і покладена в соборі святого апостола Петра.