Микола Євтушенко збирає моделі літаків

"В середньому, на одну модельку я витрачаю тиждень", – розповідає Микола Євтушенко.

Микола Євтушенко свою першу модель літака склав у далекому 1966 році. Саме тоді брат, котрий був військовим льотчиком, привіз йому незвичний на той час подарунок. З того все й почалося. І хоча перша моделька 13-річним Миколою була зроблена не дуже якісно, ця робота, в котру хлопець вклав душу, захопила його на все життя. Можливо, його хобі відіграло роль у виборі подальшої професії. Микола Петрович став пілотом.

«Я пригадую, коли був у п’ятому класі, брат подарував модель пасажирського літака «ІЛ-18», – розповідає Микола Євтушенко. – Для мене це був найкращий подарунок. Навіть цукерки – і ті були на другому плані. З іншого боку, складання моделей – досить кропітка робота. Спочатку деталі потрібно піді-гнати наждачним папером, склеїти, обробити ґрунтовкою, а потім пофарбувати. Перша модель вийшла не дуже якісною, але мені сподобалося. До кінця мого навчання у школі брат привіз ще декілька моделей літаків. Я їх усі склеїв».

У 1970 році Микола Євтушенко вступив до Краснокутського льотного училища у Саратовській області. За два роки закінчив його і отримав диплом пілота цивільної авіації. За цей час моделі літаків не збирав. Не було часу. У в 1993 році, за розподілом потрапив до Хмельницького у об’єднаний авіаційний загін. Усього за кілька місяців після закінчення училища при польоті у Миколи Євтушенка заглух двигун.

Відновив збирати моделі літаків після того, як ледь не розбився
«Поблизу Волочиська ми розсівали міндобрива, – каже Микола Євтушенко. – Я був помічником пілота. Коли заходили на черговий віраж, на 70-метровій висоті двигун кілька разів «пчихнув» і заглух. Єдине придатне місце для аварійної посадки – поле з озимою пшеницею. Все навкруги рілля. Я так злякався, всередині все стиснулося. На щастя, площа крил у «АН-2» 70 квадратних метрів. Він непогано планує. Ми вдарилися об ґрунтову дорогу і вилетіли на поле з озимою. Комісія зробила висновок, що причиною неполадки стала втомленість металу. Відтоді я знову почав збирати моделі літаків».

Згодом на «ІЛ-14» Микола Євтушенко перевозив пасажирів. Проводив заміри задимленості атмосфери. На літакові тієї ж моделі на Чорному морі вів пошуки косяків риби. Проводив заміри сонячної радіації.

«З нами сідали наукові співробітники, і ми разом робили виліт, – розповідає Микола Євтушенко. – Особливо цікавими були дослідження хмар. Якщо було потрібно, щоб саме в цьому місці і в цей час пішов дощ, на певні скупчення хмар ми висипали йодисте срібло. Воно прискорювало процес конденсації. Спускаємося нижче, а там вже йде дощ».

Увесь цей час у Миколи Петровича було два захоплення: рибалка і складання моделей літаків. Як правило, подібні модельки випускали в Німецькій демократичній республіці. Їх ціна коливалася від 3.50 до 5 радянських карбованців.

«Усі вони були у масштабі 1 до 50, – каже Микола Євтушенко. – Я збирав лише моделі цивільної авіації. В середньому, їхні розміри складали від 30 до 50 сантиметрів. До 1990 року я зібрав 30 моделей. Вони займали чимало місця. Аби якось розмістити їх в однокімнатній квартирі, довелося від стін до люстри натягувати нитки і підвішувати їх у повітрі».

У 1990 Микола Євтушенко повністю роздав свою колекцію… І почав усе спочатку. На початку
90-х відкрили кордони. Почали возити різноманітний товар. У тому числі і моделі літаків. Їхня ціна сягала від 20 до 70 гривень. У цей час Микола Євтушенко починає скуповувати все, що потрапляло на очі. А на очі потрапляли більш-менш якісні моделі італійського виробництва.

«В середньому, на одну модельку я витрачаю тиждень, – розповідає Микола Євтушенко. – Тобто 5-7 вечорів. Звісно, можна і за день зліпити, але природно, що якість буде не тією. Спочатку я фарбував пензлем. Але згодом придбав аерограф. Це спеціальний прилад, такий собі міні-пульверизатор. Товариші подарували старий компресор від холодильника. Я його підключаю до аерографа і фарбую. Хоча деякі це роблять поролоном».

«Найбільше мені подобаються форми німецьких літаків часів Другої світової війни»
Нині колекція Миколи Євтушенка нараховує майже 250 моделей. Як правило, це військові літаки. Микола Петрович зізнається, що відійшов від цивільних моделей через їх простоту. А йому до вподоби велика кількість дрібних деталей: антени, бомби, кулемети ракети…

«Оце «Ілля Муромець», – каже Микола Євтушенко, дістаючи з шафи білий чотиримоторний макет. На перший погляд, модель більше схожа на планер. – А оце американська літаюча фортеця «Б-17». Це радянський штурмовик «ІЛ-2». Ось дуже цікава модель «Полікарпов-2». На ньому літали наші дівчата. Їх називали «Нічні відьми».

Микола Євтушенко зізнається, що йому дуже подобаються німецькі літаки часів Великої Вітчизняної війни.

«Ось нічний винищувач «Фокевульф-190», - каже Микола Петрович. - Ось «Мессершміт». Мені подобається їхня форма. А тут у мене сучасніша авіація. Усі модифікації «Мігів». Кілька моделей конструкторського бюро Сухого, так звані «Сушки», поряд - американський літак, котрий злітає з авіаносців. А ось знаменитий «невидимка».

Чорний «Стелс» за розмірами у кільканадцять разів перевищує літаки часів другої світової. А з урахуванням, що усі моделі зроблені в масштабі 1 до 72, то можна наглядно побачити, наскільки за шість десятиліть удосконалилися авіаційні технології. Тим більше, що кожну модель Микола Петрович супроводжує подробицями про його тактико-технічні характеристики.

«Я дуже люблю авіацію, - каже Микола Євтушенко. - Люблю літати. Це - моє життя. Щомісяця з колекції доводиться витирати пилюку. Але я роблю це із задоволенням. Коли тримаю їх у руках, аж душа радіє. Розглядаю кожну деталь. Думаю, як наступного разу зробити краще. Погляньте скільки їх ще не зібраних лежить у коробках. Аби на всі вистачило часу».

Для розташування колекції подружжя Євтушенків планує купити велику шафу
Нині на перший план вийшло розташування колекції. Літаки зайняли усі шафи та полиці. На «аеродром» перетворено сервант. Усі тумбочки заставлені як «готовою продукцією», так і «напівфабрикатом».

Дружина у всьому підтримує свого чоловіка. «А мені подруги заздрять, – розповідає Валентина Євтушенко. – Кажуть: «Твій нікуди не ходить, нікого не водить. Все літачки собі складає». І мені добре».

«Дружина обіцяла купити велику шафу зі скляними полицями, – втручається в розмову Микола Петрович. – Отоді я виставлю свою колекцію».