Хмельницькі хірурги – одні з найкращих

Зазвичай, коли мова заходить про серйозне лікування чи навіть операцію, ми намагаємося знайти кваліфікованого лікаря, хорошу клініку. Й часто гадаємо, що краще нас вилікують десь у великому місті, у столиці. Насправді ж хірургічна служба Хмельниччини – одна з найпотужніших в Україні. Дізнатися про роботу будь-якої служби та оцінити її найлегше, проаналізувавши статистичні показники. І якраз цифри свідчать, що хірурги на Хмельниччині – висококваліфіковані й працюють не гірше столичних, а у деяких випадках – навіть краще. Посудіть самі. Торік в області виконали 65 тисяч операцій, 334 людини врятувати медикам області не вдалося. А у 2008 році після операцій померла 361 особа. У 2009 році післяопераційна летальність на Хмельниччині складає 0,52 відсотка. В Україні ж, в середньому, цей показник 0,59 відсотка. Щодо летальності за видами операцій: на нервовій системі – 9 відсотків (середній показник по Україні – 12,4 відсотка), відкриті операції на серці – 4,55 (4,63), на органах травлення – 1,48 (2,07), при жовчокам’яній хворобі – 0,1 (0,25), на нирках і сечоводах – 0,1 (0,69), на передміхуровій залозі – 0,58 (0,61), на кістках і суглобах – 0,56 (0,74).

2009 рік – рік повного становлення кардіохірургії
Це наймолодше відділення обласної лікарні дуже швидко розвивається. За минулий рік у відділенні виконали понад сто операцій на відкритому серці, цілодобово виконують ендоваскулярні оперативні втручання при інфаркті міокарда та інших захворюваннях. Сьогодні у відділенні створюється кардіореанімація. «За деякими опе- ративними втручаннями ми знаходимося на третьому-п’ятому місці в Україні серед існуючих кардіоцентрів», – повідомив головний хірург області Анатолій Суходоля. «Нам вдалося розпочати кардіохірургію аорти, – зазначив завідуючий кардіоваскулярним відділенням обласної лікарні Андрій Кланца. – А операції на грудному відділі аорти в кардіохірургії вважаються вершиною майстерності».

Операції без розрізів
Малоінвазивні операції, котрі виконуються без розрізу, а через декілька проколів, для Хмельниччини вже давно не новина. Виконують їх в обласній лікарні (тут є шість лапароскопічних комплексів) та Хмельницькій міській. Лапароскопічні комплекси мають вісім районів області. Торік у Волочиську виконали 48 лапароскопічних операцій, у Дунаївцях – 22, Шепетівці – 40, Кам’янці-Подільському – 113, Славуті – 4, Віньківцях – 8, Чемерівцях – 12. «Позитив у застосуванні лапароскопічних комплексів і для діагностики, – зазначив Анатолій Суходоля. – Особливо вона важлива при травмах, онкологічних та гострих хірургічних захворюваннях. Свого часу хірурги великих клінік та лікарень скептично ставилися до розвитку лапароскопічних операцій у регіонах. Тепер же зрозуміли, що це потрібно. Незабаром може навіть так ставитися питання: має лікарня лапаро- скопічний комплекс – є хірургічне відділення, немає такого комплексу – таке відділення не має права працювати. І питання придбання лапароскопічного комплексу сьогодні гостро стоїть у райлікарнях Городка, Старокостянтинова та Красилова. Ми сподіваємося, що при сприянні райдержадміністрацій та районних рад хірургічні відділення цих райлікарень поповняться потрібною апаратурою».

«Подарунок від грипу»
Епідемія грипу справді посприяла тому, що лікувальні заклади поповнилися новим необхідним облад- нанням. Воно допомогло рятувати людей під час епідемії, але й повертатиме здоров’я подолянам й надалі. «Влада звернула увагу на стан оснащення реанімаційних відділень, і наша область отрмала більше двадцяти наркозно-дихальних апаратів», – зазначив Анатолій Суходоля. І тепер ми маємо одне з кращих забезпечень такими апаратами в Україні.

Щоб пацієнту було зручно
Галузь охорони здоров’я, хоч і помалу, однак реформується, повертаючись до пацієнта й орієнтуючись на його потреби. «Сьогодні така тенденція, що чимало подолян звертаються до конкретного лікаря просто у відділення, – каже Анатолій Іванович. – Тому потрібно створити умови для їх огляду та обстеження. Звісно, це не замінює поліклініку. Але відправляти людину, яка прийшла до лікаря, у поліклініку, яка, буває, знаходиться досить далеко від стаціонару, не можна. Тим паче, що нашим пацієнтам часто важко ходити. Я прошу усіх: подумайте, як вирішити цю проблему, щоб людина, яка звернулася до хірурга, не направлялася до поліклініки, бо їй іноді потрібно пройти два кілометри, щоб там завели на неї картку. Але ж ту картку можна оформити в приймальному відділенні. Такі умови вже створені в хірургічному, урологічному відділеннях обласної лікарні».