25 грудня - Католицьке Різдво

Різдво є великим святом, встановленим в спогад народження Ісуса Христа в Віфлеємі. Різдво Христове - одне з найважливіших християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах світу.

Перші відомості про святкуванні християнами Різдва відносяться до 4 століття. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є суперечливим і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів. Можливо, вибір 25 грудня пов'язані із приходом на цей день язичницьким солярних святом «Народження Сонця Непереможного», який з прийняттям у Римі християнства наповнили новим змістом.

Згідно з однією із сучасних гіпотез, вибір дати Різдва стався з причини одночасного святкування ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) і Великодня; відповідно, у результаті додавання до цієї дати (25 березня) 9 місяців Різдво довелося на день зимового сонцестояння.

Свято Різдва Христового має п'ять днів предпразднества (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день навечір'я свята (24 грудня) дотримується особливо суворий піст, який одержав назву святвечір, так як в цей день вживається в їжу сочіво - зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, пост святвечора закінчується з появою на небі першої вечірньої зірки. У навечір'я свята згадуються старозавітні пророцтва та події, що відносяться до Різдва Спасителя. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази: в полночь, на зорі і вдень, що символізує Різдво Христове в лоні Бога Отця, в утробі Богоматері і в душі кожного християнина.

У XIII столітті, за часів святого Франциска Ассізского, з'явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які поміщається фігурка Дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, але і в домах перед Різдвом. Домашні сантони - макети в засклені ящиках зображують грот, в яслях лежить немовля Ісус, поруч Богоматері, Йосип, ангел, що прийшли на поклоніння пастухи, а також тварини - бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством поміщають селян в народних костюмах і т.п.

Церковні та народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. В католицьких країнах добре відомий звичай колядованія - ходіння по домах, дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. У відповідь коляди отримує подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі та ін скупих господарів висміюють і загрожують їм лихами. В процессах беруть участь різні маски, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується шумним веселощами. Звичай цей неодноразово засуджується церковними властями як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьким друзям.

Про пережітках язичницького культу сонця в різдвяних святках свідчить традиція запалювання обрядового вогню в домашньому вогнищі - «різдвяне поліно». Поліно урочисто, дотримуючи різні церемонії, вносили в будинок, підпалювали, одночасно творячи молитву та вирізаючи на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською релігією). Поліно посипали зерном, поливали його медом, вином і маслом, клали на нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живого суті, піднімали в його честь келихи вина.

У дні святкування Різдва встановився звичай преломлять «різдвяний хліб» - особливі прісні облаткі, освячує в храмах під час Адвента, - і їсти його як перед святковою трапезою, так і під час вітань і поздоровлень один одного зі святом.

Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках наряженное дерево їли. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялина знаходить нову символіку: її почали встановлювати в будинках 24 грудня, як символ райського дерева з ізобільнимі плодами.