1 квітня - Іменини домового
Що за день?
1 квітня 2009
Першого квітня нікому не вірять. Звідки взялася ця приказка? Адже будь-яка прислів'я має під собою якусь основу. Для того, щоб це з'ясувати нам треба зануритися в минуле, саме там ховаються корені багатьох висловлювань і приказок.
Історія наших предків має глибокі язичницькі корені, отзвуки яких ми можемо спостерігати й сьогодні. Все в тих же прислів'я, приказки, повір'я і прийме.
Першого квітня наші язичницькі пращури справляли один занятной свято. Скоріше навіть не свято, а якийсь кордон. Цей день вважався Днем пробудження домового. Стародавні слов'яни вірили, що на зиму, він, подібно до багатьох тваринам і духам, впадає в сплячку і прокидався лише зрідка, щоб зробити необхідну роботу по дому.
Спав домовой рівно до того часу, коли вже весна повністю вступить в свої права. А вона приходила, на думку предків зовсім не в березні, а в квітні. Точніше сказати, прихід весни ознаменувався днем весняного рівнодення 22 березня і всі наступні дні аж до 1-го квітня були днями зустрічі весни. Першого ж числа, весна приходила остаточно і безповоротно і головний дух-хранитель вогнища - домовой, мав прокинутися, щоб навести порядок в домі.
Як відомо, коли ми довго спимо, а потім прокидаємося за покликом нашого будильника, чоловіка або мами, то часто буваємо, незадоволені цим. Ми позіхає і ворчім, чому нас розбудили так рано. Малі діти взагалі починають вередувала. А наш домовой має іноді повадки дитини, і після довго сплячки прокидається теж не дуже радісний. І тут же починає шаліть, а часом і хуліганити. То залишки муки з мішків висиплет, то грив коням заплутає, корів перепугает, білизна перепачкает.
Звичайно, наш далекий предок намагався умасліть незадоволеного домового кашку, молочком та хлібом, але, як відомо, до хліба обов'язково повинні додаватися і видовища. Такими видовищами для прокинувшись духу ставали повсюдні гуляння, жарти, сміх людей у будинку, які розігрували один одного весь день. До того ж, щоб було веселіше домовому, так і всім оточуючим, мешканці будинку надягали одяг навиворіт, подібно самому духу пращури, який, як відомо, має свою хутрових жилетку швами назовні, на ногах повинні були неодмінно красуватися різні шкарпетки або взуття, а в розмові все намагалися обдурити один одного або пожартувати, щоб господар-батюшка домовой забув, що він нещодавно прокинувся.
Згодом, про зустріч весни, і умасліваніе домового першого квітня забули, але традиція жартувати, розігрувати і обманювати в цей день, залишилася. Як залишилася приказка - першого квітня нікому не вірять. І тепер ви знаєте чому.
Історія наших предків має глибокі язичницькі корені, отзвуки яких ми можемо спостерігати й сьогодні. Все в тих же прислів'я, приказки, повір'я і прийме.
Першого квітня наші язичницькі пращури справляли один занятной свято. Скоріше навіть не свято, а якийсь кордон. Цей день вважався Днем пробудження домового. Стародавні слов'яни вірили, що на зиму, він, подібно до багатьох тваринам і духам, впадає в сплячку і прокидався лише зрідка, щоб зробити необхідну роботу по дому.
Спав домовой рівно до того часу, коли вже весна повністю вступить в свої права. А вона приходила, на думку предків зовсім не в березні, а в квітні. Точніше сказати, прихід весни ознаменувався днем весняного рівнодення 22 березня і всі наступні дні аж до 1-го квітня були днями зустрічі весни. Першого ж числа, весна приходила остаточно і безповоротно і головний дух-хранитель вогнища - домовой, мав прокинутися, щоб навести порядок в домі.
Як відомо, коли ми довго спимо, а потім прокидаємося за покликом нашого будильника, чоловіка або мами, то часто буваємо, незадоволені цим. Ми позіхає і ворчім, чому нас розбудили так рано. Малі діти взагалі починають вередувала. А наш домовой має іноді повадки дитини, і після довго сплячки прокидається теж не дуже радісний. І тут же починає шаліть, а часом і хуліганити. То залишки муки з мішків висиплет, то грив коням заплутає, корів перепугает, білизна перепачкает.
Звичайно, наш далекий предок намагався умасліть незадоволеного домового кашку, молочком та хлібом, але, як відомо, до хліба обов'язково повинні додаватися і видовища. Такими видовищами для прокинувшись духу ставали повсюдні гуляння, жарти, сміх людей у будинку, які розігрували один одного весь день. До того ж, щоб було веселіше домовому, так і всім оточуючим, мешканці будинку надягали одяг навиворіт, подібно самому духу пращури, який, як відомо, має свою хутрових жилетку швами назовні, на ногах повинні були неодмінно красуватися різні шкарпетки або взуття, а в розмові все намагалися обдурити один одного або пожартувати, щоб господар-батюшка домовой забув, що він нещодавно прокинувся.
Згодом, про зустріч весни, і умасліваніе домового першого квітня забули, але традиція жартувати, розігрувати і обманювати в цей день, залишилася. Як залишилася приказка - першого квітня нікому не вірять. І тепер ви знаєте чому.
Обговорити на форумі
Подібні публікації