Однією з пісень, з яких розпочалося у 90-х національне відродження у нашій школі була "Червона калина". Тоді мені малій вона здавалася народною піснею і асоціювалася з козацькою добою, бо ж "січові стрільці" :)

Ой, у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!


Не хилися, червона калина – маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україна – маєш добрий рід.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!


Марширують наші добровольці у кривавий тан,

Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.

А ми тії ворожі кайдани розіб'ємо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!


Ой, у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали наші добровольці з ворогами тан!

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!


Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Згодом виявилось (може і ще для когось це буде відкриттям ;) ) що пісня ця - гімн Січових стрільців ОУН-УПА. Отже, пісня порівняно молода. За радянських часів її поширювати було заборонено. В окремих рядках "наші добровольці", "стрільці січовії" замінювалися на "наші козаченьки", "московські кайдани" – "ворожими кайданами".
То ж тепер сприймаю "Червону калину" свідомо, бо знаю звідки вона пішла, кому допомагала боротися за Україну на смерть, чий дух підіймала. Історія участі УПА у Другій світовій лишається для мене суперечливою, не досить вивченою, однак доки живі такі пісні, доти буде жити Україна.