Однією з пісень, з яких розпочалося у 90-х національне відродження у нашій школі була "Червона калина". Тоді мені малій вона здавалася народною піснею і асоціювалася з козацькою добою, бо ж "січові стрільці" :)
Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Не хилися, червона калина – маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна – маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми тії ворожі кайдани розіб'ємо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Ой, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали наші добровольці з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Згодом виявилось (може і ще для когось це буде відкриттям ;) ) що пісня ця - гімн Січових стрільців ОУН-УПА. Отже, пісня порівняно молода. За радянських часів її поширювати було заборонено. В окремих рядках "наші добровольці", "стрільці січовії" замінювалися на "наші козаченьки", "московські кайдани" – "ворожими кайданами".
То ж тепер сприймаю "Червону калину" свідомо, бо знаю звідки вона пішла, кому допомагала боротися за Україну на смерть, чий дух підіймала. Історія участі УПА у Другій світовій лишається для мене суперечливою, не досить вивченою, однак доки живі такі пісні, доти буде жити Україна.