Україністичні віршики. Частина 4

Село на Західній Україні. По вулиці іде парубок і чує, що з його двору лунають несамовиті крики та стогін. Підійшов, бачить: тато прив’язав москаля до колоди і разом з колодою його пилить повільно ржавою пилкою. Він питає до нього:
- Тату, ну що, у Вас немає рушниці, щоб його застрелити?
- Маю, синку, маю…
- Тату, ну що, у Вас немає сокири, щоб його зарубати?
- Маю, синку, маю…
- Тату, ну що, у Вас немає мотузки, щоб його повісити?
- Маю, синку, маю…
- Так у чому ж справа?
- Розумієш, сину, я маю час та натхнення.



Гуцул на могилі сина:
- Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? “Здравствуйте папа!”!?



Москва. Машина збила пішохода. Міліціонер - водію.
- Фамілія, гад! Бистро!
- Нечипуренко…
- Хмм.. гарна фамілія. Моя - Гарбузенко. А ти звідки родом?
- Та з Полтави.
- А я - з-під Київа. Горілку, мабуть, салом закусюєш?
- А як же!
- Дуже гарно! Почекай хвилинку - зніму протокол з того дурня, шо кинувся під твою машину…



- Діду!
- Що!
- Чули, москалі у космос полетіли!
- Що всі?
- Та ні, тільки один!
- То чого ж ти тоді кричиш?



Львів. В салон автобуса заходить вуйко з кулеметом:
- Шановнi добродii, а чи не пiдкажете ви менi котра година?
Усі сидять, мовчать. Тут нєгр схоплюєтьсься з місця:
- Сiмнадцять годин, п’ятнадцять хвилин дядьку!
- Та сиди, синку, сам бачу, що не москаль!