15 лютого - Стрітення Господнє

Коли втіленої Слова Божого настав час з'явитися на землі, тоді провидіння Божим уготована були деякі вибрані з людей - зустріти Його чудове, всеспасітельное явище, і донести його світу.

Одним з них був, повний Духа Святого старець Симеон, якому було обіцяно від Бога, що не вмре до тих пір, поки не побачить Христа Господнього. Це зустріч Симеоном і святкує щорічно свята Православна Церква.

Чого вчить нас свято Стрітення Господнього?

Перш за все тій правді, що Бог вірний у всіх словах та обіцянках своїх. Він обіцяв ще Адамові та Єві, що спала в раю прабатьком нашим, що Він пошле на землю Спасителя їм і всьому роду людського, що й здійснилося.

По-друге, свято Стрітення навчає нас тому, що Господь Сам йде назустріч тільки робить правду або алчущім і спрагненого правди, - як старець Симеон, тому що він прийшов на землю для того, «щоб виконати всяку правду» (Мф. 3, 15) Божу і нас навчити творити правду і позбавити нас від неправди всілякої, від усякого беззаконства та дарувати нам покаяння з плодами рятівним.

Так і тепер Христос не може жити в серці і теле, повинно гріха і пристрастей, і якщо хочемо мати в серцях своїх Христа, ми повинні покаятися і возненавідеть гріх, возлюбив правду і доброчесність.

Старець Симеон, за свідченням Священного Писання, був людина праведна та благочестива, просвіти Духом, він чаял утех сини в наступного одкровення.

Коли Птоломей, цар єгипетський, засновник славетної Олександрійської бібліотеки, наказав Мойсеєві та пророцьке книги перевести з єврейської мови на грецьку, тоді серед ізраїльтян обрані були сімдесят мудрих і як в тому, так і в іншій мові мистців чоловіків - «70 толковніков», як зазвичай їх називають. Серед них знаходився і праведний Симеон.

Займаючись перекладом книг Ісаї, Симеон досяг пророцтва: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить» (Іс. 7, 14), і засумнівався, і, зупинити, розмовляв сам з собою: як дівчина може народити отроча? Потім взяв ніж і у своїй рукописи хотів то зітреш це пророцтво ... Раптом Ангел Господній явився йому Господь і, утримати руку, сказав: «віруй тому, що написано, бо ти сам узрішь подія найбільшого таїнства, бо не побачиш смерті, поки не побачиш має народитися від Пречистої Діви Христа Господнього». З цього часу Симеон з полум'ям бажанням чекав приходу Христового: жив праведно, і непорочно і, не виходячи із храму, молився Богу.

Коли ж народився Спаситель після сорока днів Богоблагодатною Марією принесений був до храму, тоді святий, пізнавши згори, що цей Немовля є обітованої Месія і що ця матір є Свята Діва, на якій виповнилося пророцтво Ісаї, з благоговінням і радістю прийняв в обійми свої Господа і вигукнув: «Нині отпущаеші раба Твого, Владико, за дієслова Твоїм із миром, яко відесте очі мої Спасіння Твоє» (Лк. 2, 29), і, подяку Бога, дав утешение Ізраїля, Він духа віддав свій, будучи глибоким старцем. Отже, Господь продовжив його дні, та досягне літа, в який народився Безлетний. Пам'ять його звершується Православною Церквою 16 лютого.