2 грудня - День святого Іоанна Кронштадтського

Святий праведний Іоанн Кронштадтскій народився 19 жовтня 1829 року в родині бідного прічетніка Іллі Михайловича і Феодори Власьевни Сергіевих в селі Сура Пінежского повіту Архангельської губернії. Дід і інші предки в роду його батька були священиками протягом 350 років. Хлопчик був слабкий здоров'ям, часто хворів. Мати довго молилася про сина, і Ваня, бачачи, хто молився мати, сам навчався глибокого проникнення молитві.

Батько з раннього дитинства постійно брав його в церкву і виховав в ньому особливу любов до богослужіння. Шкільні справи у Іоанна йшли погано. Він багато молився про дарованіі йому розуму до осягнення навчання, і Господь почув його молитву. Після парафіяльного училища він закінчив Архангельскую духовну семінарію першим по успішності і Петербурзьку духовну академію. Одружився на дочці протоієрея Костянтина Несвітского Єлизавети. Подружжя взяли на себе подвиг дівиця.

За рукоположення молодий священик був призначений ключарем Андріївського собору міста Кронштадта. У той час уряд посилатися в Кронштадт вбивць, злодіїв та інших кримінальних злочинців. На цих відхилених усіма людей і звернув увагу молодий кронштадтскій священик. Щодня він приходив в їх землянкі та підвали не на 10-15 хвилин, щоб виконати будь-яку требу і піти, і він ішов до живої безцінною душі, до братів і сестер, залишався там годинами, розмовляв, увещевал, утешал, що доглядають за хворими, плакав і радів разом з ними. Він сам вирушав у лавочку за продуктами, в аптеку за ліками, за доктором, віддавав біднякам всі свої гроші, одяг і взуття. Пішов він звідти радісний, сподіваючись, що Господь пошле засоби для подальших благодійства. Кронштадтскіе жителі бачили, як він повертається додому босий і без ряси і приносили матінці взуття, кажучи: «Твій віддав свою кому-то, прийде босим».

Роздаючи бідним всі свої кошти, отець Іоанн скоро переконався, що така благодійність є недостатньою, щоб задовольнити всіх нужденних. Він закликав жителів Кронштадта допомогти беспріютним біднякам. Люди діяльно відгукнулися на прохання пастиря. Стараннями отця Іоанна в Кронштадте був влаштований Будинок працьовитості з майстернями, школою, дитячим садом, притулком, їдальнею, бібліотекою, безоплатного лечебніцей, ночлежним і страннопріімним домом. Благодійна діяльність отця Іоанна обчислювалася мільйонами рублів на рік. Він говорив: «У мене своїх грошей немає. Мені жертвує, и я жертвую ». Справжньою здравницею скорботних душ батько Іоанна вважав храм Христа, а самим дієвим засобом зцілення - Божественну літургію. Отець Іоанн звершив Літургію кожен день. «Христос Спаситель встановив таїнство Причастя, щоб очистити нас вогнем Свого Божества, викорінити гріх, повідомити нам Свою святість і правду, зробити нас гідними раю і радості невимовне». Коли отець Іоанн молився, здавалося, він бачить перед собою Бога, і відвага, говорить з Ним. Він благав, просив і навіть наполягав, немов, схватившись за ризу Христову, був готовий не випустити її з рук, поки не буде почутий. За його молитвами стали відбуватися чудотворенія, і чутки про них поширилися в Кронштадте і Петербурзі; їх стали публікувати і обговорювати в пресі. Люди тягнулися до нього спочатку десятками, а потім сотнями і тисячами. На сповіді, тривали по 12 годин, приходило до 6 тисяч чоловік.

Андріївський собор вміщував 7 тисяч і завжди був переповнений. Такого впливу на всі верстви російського народу, який мав отець Іоанн, не було ні в кого. Сила слова батька Івана ізлілась в його чудовій книзі - духовному журналі «Моє життя у Христі». Не тільки з усієї Росії, але й з Європи, Індії, Америки надсилали йому тисячі листів і телеграм з проханням про молитву. Отець Іван казав: «Я не шукаю і не шукав слави, вона сама йде до мене. Віддай славу Тому, Хто сказав: «Я прославлю що прославляють мене». Разом з усім російським народом шанував батька був Івана, і імператор Олександр III, що перед своєю кончиною закликав батюшку до себе в Лівадію. Отець Іоанн пізніше говорив: «Я мертвих воскрешає, а батюшку-царя не міг у пані та панове вимоліть. Нехай буде на всі Його свята воля ».

9 грудня 1908 року отець Іоанн здійснив останню Літургію, а вранці 20 грудня тихо віддав свій дух Богу. Похований у нижньому храмі заснованого ним у грудні 1902 року Іоанновского жіночого монастиря на р. Карповке в Петербурзі.

Прославлений святий праведний Іоанн Кронштадтскій Собором 1990 року.