Шевчук Ніна Федорівна

Народилася в 1907 році в с. Нове село Ізяславського району Хмельницької області.

З дитячих років вона мріяла стати вчителем.

І ось після закінчення школи Ніна Федорівна вступає до Вінницького педагогічного інституту. Після закінчення педагогічного інституту її направили працювати в початкову школу с. Долинівці Красилівського району.

В 1930 році вона була переведена в Антонінську школу на посаду вчителя української мови та літератури 5-8 класів, де Ніна Федорівна працювала до початку Великої Вітчизняної війни. Чоловік Ніни Федорівни, Шевчук Іван Павлович, який працював вчителем фізики і математики в Антонінській школі, з перших і останніх днів воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. Ніна Федорівна була евакуйована з сім’єю до Киргизької РСР. Там вона працювала вчителем російської мови та літератури в Мірзо-Акинській середній школі, де працювала до 1944 року.

В жовтні 1944 р. Ніна Федорівна повернулася на Україну. Тут вона була призначена на посаду завуча Шаровецької школи Хмельницького району, а коли повернувся з фронту чоловік, Ніна Федорівна переїхала працювати в Антонінську середню школу, де була вчителем російської мови та літератури і завучем молодших класів.

Колеги по роботі згадують про Ніну Федорівну як про людину, від Бога послану працювати вчителем. Весь свій талант, вміння вона віддавала улюбленій роботі. До неї приїжджали колеги з усього колишнього Антонінського району запозичити досвід роботи. Ніна Федорівна, проводячи аналіз уроків своїх колег, знаходила в роботі кожного вчителя ту родзинку, яка була притаманна лише цьому вчителю. Вона постійно працювала над підвищенням свого фахового рівня. Ніна Федорівна завжди дотримувалась правила - учитель завжди повинен вчитися. Вчитель, який не навчається – перестає бути вчителем. Ніна Федорівна була хорошим методистом, шанованою, авторитетною людиною серед учительського колективу та жителів селища Антоніни. Не має в селищі такої сім’ї, де б вона не навчала дітей.

Ніна Федорівна працювала в школі до виходу на пенсію (1966 р.).

Будучи на пенсії, вона завжди приходила в школу на зустрічі до своїх колег, дітей, завжди із задоволенням ділилась спогадами про прожите життя.

За сумлінну працю Ніна Федорівна удостоєна таких нагород:
1945 рік – медаль „За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні”;
1945 рік – „Відмінник народної освіти”;
1949 рік – орден „ Знак пошани”;
1953 рік – орден Трудового Червоного Прапора;
1959 рік – звання Заслуженого Вчителя Української РСР.

Померла Ніна Федорівна в 1979 році в Москві, де проживала останні роки життя біля дочки.
Похована в Антонінах.